Наталія Кушнєрова - Прірва для Езопа

Одним словом, у моїх приятельок почалась мігрень, і вечеря була зіпсована, хоча, правду кажучи, їсти у домі все одно було нічого.

Перший офіційний візит до нас відбув Фішер. Його нога зрослася, і то було чудово, але зрослася неправильно, і то було незручно, бо ходити він уже не міг, а, наче двоколісний кентавр, пересувався на велосипеді. Доки ми мандрували, у Оберхольцланді трапилось подій, яких би вистачило на «Нібелунгів» або «Слово о полку Ігоревім».

Його сусіда, той, що укладав конкорданс до віршів Пушкіна, для чого він спочатку десять років вивчав епічну російську мову і навчився пити російську горілку, через що занапастив свою печінку і розлучився із дружиною, добувся до літери «Я», і, коли уже договір від оберхольцландської друкарні на видання цього унікального твору був у нього в кишені, виявилося, що якийсь нідерхольцландський лінгвіст, придбавши у американської фірми компьютер, за два тижні, не знаючи тієї клятущої мови, уклав того клятущого конкорданса, і робота усього життя найосвіченішого із оберхольцландців пішла псу під хвіст. Той сусіда підпалив свого конкурента разом із конкордансом, не знаючи безсмертної фрази, що рукописи не горять, а тоді вирізав свою власну сім'ю, яка була до того зовсім непричетною. Отаким чином йому трапилось потрійне нещастя — по-перше, конкорданс, який спокійнісінько зберігався в електронному череві комп'ютера, видали своїм коштом батьки невинної жертви мистецтва, по-друге, завдяки мученицькій смерті його творця, він став бестселером, так що вже жодна освічена сім'я не мислила своєї бібліотеки без того безсмертного твору, а, по-третє, нашого убивцю встигли витягти із петлі і порятувати, а тоді присудили до страти через повішення. Він мужньо зносив усі оті нещастя, аж поки не почув по радіо, що того нідерхольцландця висунули на Нобелівську премію, і от тоді його серце не витримало і зупинилося, але його знову таки порятували, позачергово пересадивши йому серце красуні-пушкіністки, яка їхала до бібліотеки за конкордансом і потрапила під машину (ось вам іще одна ілюстрація до Теорії Парних Випадків). Не варто і нагадувати, що у тій черзі стояли роками діти, інваліди і вагітні жінки, але, самі розумієте, у цій країні зовсім схибнулися на правосудді, і нашому оберхольцландцеві пересадовили палке серце молодої вродливої жінки із Ай-Кью 165 для того тільки, щоб просто із реанімації бідолаху потягти до шибениці.

Другою за важливістю подією був судовий процес самого Фішера із його сусідкою, яка сорок років тому побудувала курник на межі із фішерівським Grundsuck'oм. Той, хто не жив у Оберхольцланді, не може навіть приблизно уявити злочинність тієї акції. Тут треба пояснити наступне. Жоден порядний і законослухняний оберхольцландець не посадить навіть якогось кущика, не погодивши те із Amt'oм. Для кожної акції такого кшталту існує відповідний Amt, котрий призначено для узгодження будь-яких повсякденних учинків, і коли якийсь ідіот минає призначену для того випадку установу і чинить анархію на зразок фішерівської сусідки, то це і призводить якраз рано чи пізно до трагедії. З огляду на те, що толерантність Фішера не знала меж, розв'язку було відтягнуто аж на сорок років, три місяці і вісімнадцять днів, бо саме тоді Фішер дізнався від Amt'y по зведенню будиночків для садового інвентаря, що він не має права спорудити його саме на тому місці, де збирався, якраз поруч із тим курником, бо відстань між будиночками для домашньої птиці і будівлями для лопат мала перевищувати один метр сорок вісім сантиметрів, а отже, Фішер повинен був би будувати халупку для грабельок на сорок три сантиметри ближче до своєї хати, що було теж неприпустимо, вже за приписами відносно відстаней між житловими приміщеннями і підсобними приміщеннями. І якось так вийшло, що на величезному Grundsiick'y Фішера не знаходилося більше жодного підходящого місця, бо там усе з чимось межувало. І коли наш працьовитий поштар звернувся до своєї доброї сусідки із проханням розібрати незаконно побудований курник, бо ті кури повиздихали іще в першу зиму, і з того часу він слугував лише зборищем для привидів, котрі час від часу вчиняли такий лемент, що Фішер не міг очей склепити, виявилося, що ота жінка, яка була колись навіть у нього закохана, а може якраз тому, що була колись у нього безнадійно закохана і у такий спосіб хотіла помститися, сказала, що краще вмре, аніж дозволить знести залишки курника. І ото усей той час, як ми тягалися Європою із одним лише бажанням пустити якомога більше грошей за вітром, наш бідний друг вів справжню війну, і то не на життя, а на смерть.