Тетяна Таїрова-Яковлєва
Іван Мазепа
Біографія Івана Мазепи була написана мною в 2005 році для широко відомої серії «Жизнь замечательных людей». Вихід біографії Мазепи саме в цій серії (2007 р.) викликав величезний резонанс. Деякі досі не можуть мені пробачити, що український гетьман, ставлення до якого в Росії далеко не позитивне, став завдяки цій книзі «замечательным человеком» («чудовою людиною»). При цьому забувається, що коли створювалася серія ЖЗЛ у кінці XIX ст., «замечательный» у російській мові означало «відомий». А вже відомим Іван Мазепа є, безумовно, не лише в Україні й Росії, але й далеко за їхніми межами.
З моменту видання російської версії минуло десять років. Багато було зроблено в «мазепознавстві», зокрема і я, авторка, ввела до наукового обігу сотні документів, понять і фактів. Тому українська версія моєї біографії Мазепи відредагована з урахуванням новітніх знань і досягнень історичної науки. Якісь висновки уточнилися, якісь акценти посилилися. Принципових змін книга не зазнала, автором збережена структура і підходи.
Але це науково-популярна книга. Наукова – тому що в ній немає художньої вигадки або літературних перебільшень. Популярна – тому що в ній немає наукової полеміки, автор викладає власну версію подій, оминаючи суперечки та розбіжності. Усі, хто хоче краще знати джерела або наукову аргументацію Т. Таїрової-Яковлєвої, має звертатися до її наукових публікацій, посилання на які є в книзі.
Із задоволенням представляю українському читачеві мою версію біографії Івана Мазепи.
Іван Мазепа – разом з Богданом Хмельницьким – мабуть, найвідоміший діяч України епохи Гетьманщини. При цьому в Росії й на заході про нього знають в основному з поем О. С. Пушкіна і Д. Байрона (боюся, що навіть багато істориків), а в Україні – з купюр гривень. Абсолютно несподівано в XXI столітті Мазепа перетворився на фігуру, яка стала активно використовуватися «патріотами» як у Росії, так і в Україні. При цьому обидві сторони використовують тільки примітивні шаблони «зрадник» або «герой», інших фарб, окрім білої й чорної, для Мазепи зазвичай не знаходять, у деталі й подробиці заглиблюються дуже рідко. Дивно, як політичний спектакль з анафемою, влаштований Мазепі Петром I для досягнення абсолютно певних завдань, на триста років укорінився в свідомості більшості російських істориків. Прокляття «зради» – звинувачення, яке сприймалося сучасниками лише як привід для знищення автономії України, прирекло форми аксіоми й незаперечного гріха. І навпаки, Мазепі намагаються приписати ідеї й прагнення, такі як державність, у сучасному значенні цього слова, або євроінтеграцію, які були абсолютно неможливі у кінці XVII – на початку XVIII ст.
Іоанн Мазепа. Верховний вождь запорозьких козаків.
М. Бернігерот . Гравюра першої половини XVIII ст.
Мазепу виривали із складного й суперечливого періоду козацьких воєн, упродовж якого всі гетьмани України, починаючи з Богдана Хмельницького, під впливом геополітичних і внутрішніх чинників багаторазово міняли політичних союзників, і розглядали його договір з Карлом XII як щось небувале і ганебне.
Парадокс полягає в тому, що навіть автори, що обезсмертили ім’я Мазепи – Байрон, Рилєєв, Пушкін, Гюго, Словацький, Чайковський – створювали романтичний образ, дуже далекий від істини.
Нагромадження міфів і штампів настільки щільно оточує фігуру Мазепи, що його негативно оцінювали навіть найвидатніші історики України, котрі прославили у своїх працях епоху Гетьманщини, – Микола Костомаров і Михайло Грушевський. Правда, обоє вони тільки поверхово зверталися до гетьманства Мазепи, не вивчали його серйозно й обмежувалися першим тенденційним враженням без глибокого аналізу джерел.
Пам’ятник у Коломаці (Харківська область), на місці обрання Мазепи гетьманом України
Проте, Іван Степанович Мазепа – особа настільки видатна й багатогранна, що для його зображення потрібна вся палітра фарб. У його житті було стільки пригод, крутих поворотів, ударів долі й незмінного заступництва фортуни, що будь-яка художня вигадка тьмяніє на цьому фоні.
Читать дальше