Єжи Данієль - Боротьба триває

«Додж» швидко помчав по 41-й вулиці. Коли він перетинав 58-му, з-за фруктової ятки на 41-у вулицю виїхав «фольксваген». У машині почувся голос співробітника держбезпеки:

— «Орленя», говорить «Іскра». Прийом.

— «Іскра», говорить «Орленя». Доповідайте. Прийом.

— «Додж» з двома чоловіками їде до обеліска Сьюдад-Лібертад. Чекаю вказівок. Прийом.

Ферра обернувся до карти міста на всю стіну й, поміркувавши, мовив у мікрофон:

— Рухайтесь за ним. Доповідайте по ходу. Що іще? Прийом.

— Нічого.

— Агіларе, — покликав Ферра, — глянь на карту, де зараз «Блискавка» і «Тайфун». Треба підключити і їх.

«Додж» минув військовий госпіталь і, звернувши на 130-ту вулицю, на великій швидкості промчав повз Національний центр наукових досліджень.

Монтес занепокоївся. Йому здавалося, що за ним стежать. Щоправда, поки що нічого певного він не виявив…

Обернувшись, Монтес побачив ззаду синій «фольксваген».

— Де ми зараз?

— Будемо повертати на восьмирядну магістраль, — відповів Пабло. Автомобіль виїхав на широке шосе.

— Тепер перевіримо.

— Що? — спитав Пабло.

— Здається, цей синій «фольксваген» сів нам на хвіст.

Пабло глянув у дзеркало заднього огляду, але нічого не помітив.

— Я нічого не бачу.

— Він далеко. Аж онде.

Пабло вистромив голову у вікно й глянув назад:

— Справді, «фольксваген».

Їхній «додж» ішов зі швидкістю вісімдесят миль на годину.

— Зараз побачимо, чи це хвіст. Зменш швидкість до сорока, — сказав Монтес.

Пабло скинув газ. Вони пильнували за «фольксвагеном». Минуло хвилин зо дві, а дистанція не змінювалася.

— Давай сто! — гукнув Монтес.

Відстань збільшилась, але невдовзі «фольксваген» знову був за сто метрів.

— Бачиш? Я ж казав. Вони йдуть за нами.

— Та облиш, друже. Хіба ж на магістралі…

— Дивись… дивись… — урвав Монтес.

Пабло озирнувся і сказав, усміхаючись:

— Якщо це хвіст, то зараз нас братимуть. Ось вони.

«Фольксваген» був уже на відстані двох десятків метрів. М'яким рухом Монтес вийняв пістолет, звів курок і поклав на коліна.

Співробітник держбезпеки за кермом «фольксвагена» вже оцінив ситуацію.

— «Орленя», говорить «Іскра». Прийом.

— «Іскра», «Орленя» слухає. Доповідайте. Прийом.

— Екіпаж «доджа» перевіряє мене. Іду на обгін. Прийом.

— Правильно. Обганяйте й через кілометр припиніть переслідування. Як зрозуміли? Прийом.

— Все зрозумів.

«Фольксваген» повільно наближався до «доджа». Монтес стискав пістолет, стежачи за «фольксвагеном», але раптом у того почав блимати жовтий покажчик повороту.

Монтес трохи повернув голову й пильнував за водієм «фольксвагена».

«Додж» поступово відставав. Пабло посміхнувся:

— То що, хвіст?

— Ти таки печерна людина щодо способів стеження. Хвіст не обов'язково має бути позаду.

Пабло іронічно посміхнувся. «Фольксваген» тим часом звернув ліворуч, на шосе до Баути. Пабло глузливо скривився:

— Ну а тепер як?

— Гаразд, друзяко, твоя взяла, — відповів Монтес і сховав пістолет.

А за кілометр від них на широке шосе виїхала вишнева «альфа».

— «Орленя», на зв'язку «Блискавка». Прийом.

— «Блискавка», «Орленя» слухає. Доповідайте. Прийом.

— Вони наближаються. Чекаю вказівок. Прийом.

— Удайте, що у вас несправність, потім ідіть за ними. «Альфа» зупинилась на узбіччі, водій підняв капот і почав чекати. Хвилини через дві промчав «додж».

На центральному шосе вишнева «альфа» повернула в бік Гавани. Тепер за «доджем» їхала чорна «Волга», що згодом звернула до Пінар-дель-Ріо. А до самого туристичного центру «Сороа» за «доджем» стежили двоє співробітників держбезпеки на мотоциклі з коляскою.

— «Орленя», говорить «Тайфун». Прийом.

— «Тайфун», «Орленя» слухає. Доповідайте. Прийом.

— «Додж» з двома чоловіками в'їжджає на територію «Сороа». Прийом.

— Лишайтесь там до нашого приїзду. Як зрозуміли?

— Вас зрозумів.

Ферра подзвонив по телефону:

— Рамос?

— Так, це я, Ферра.

— Об'єкти один і два в «Сороа».

— Зателефонуй у відділення Пінар-дель-Ріо, скажи, щоб патрулі були напоготові. А сам заходь до мене.

— Ясно.

Маленька «альфа» зупинилася перед входом до будинку, де кілька днів тримали заарештованого Роберто.

Дверцята відчинились, троє офіцерів держбезпеки в цивільному зайшли до приміщення й попрямували до кабінету чергового офіцера. Той прочитав документ, вручений прибулими, і подзвонив по внутрішньому телефону.