Єжи Данієль - Боротьба триває

Майк зиркнув на годинник і знову перевів погляд на занурені в рідину скельця… Ще нічого не видно.

Він занепокоївся. Почав до найменших дрібниць пригадувати, як готувався проявляти, але не знаходив жодної помилки. А скельця лежали в рідині вже п'ятнадцять хвилин…

Крапля поту збігла по чолу прямо в око. Замружившись, Майк сильно закрутив головою, а коли розплющив очі, його охопила глибока радість: на одному із скелець проступив маленький чотирикутник.

Чотирикутники на обох скельцях поволі ставали чіткішими. Майк весело почав наспівувати модну американську мелодію, але похопився й замугикав іншу, загальновідому. Він підняв скельця до поверхні рідини. Навіть під водою можна було розгледіти кожну літеру. Минуло ще п'ять хвилин.

Вкрай збуджений, Майк підсунув нічний столик до кондиціонера і поклав на нього скельця під струмінь повітря. Поки скельця сохли, він сів у крісло й кілька хвилин роздумував, куди діти рідину. Лише новачок міг вилити її в раковину.

Раптом його осяяло. Він кинувся до ванної, відкрив аптечку й повернувся до кімнати з маленькою коробочкою. За кілька секунд поставив на шприц голку. Тепер все було готове, щоб здійснити задумане.

На столі стояв від учорашнього вечора кошик з п'ятьма апельсинами. Набравши у шприц рідини, Майк узявся м'яти всі п'ять апельсинів, а потім устромив голку в один із них. Повільно натискуючи на поршень, він випустив усю рідину, оглянув апельсин і обережно пом'яв пальцями. Так в апельсини була впорскнута вся рідина. Майк вдоволено подивився на червоний пластик, на якому лишались тільки сліди вологи. Він узяв кузов і поставив на балкон під гарячі промені сонця.

«Сонце висушить», — вирішив він, повертаючись до кімнати.

З футляра з інструментом Майк вийняв маленьку лупу й почав углядатися в текст. І чим далі читав, тим більше усвідомлював, що все набагато гірше, ніж думалось.

Він почав читати вдруге, і радість, що виповнювала його годину тому, безслідно зникла. Він насупився, стиснув губи й думав про те, який знайти вихід із небезпечного становища, в котрому він опинився.

«… Безперечно, в план операції треба вносити зміни, — подумав Майк. — Тепер удар Роберто капітанові по зубах нічого не означає. Я не помилився в Роберто, це справжній агент. Треба подумати, як його витягти звідти. Але передовсім Ф-1. Д-45 вважає, що він провалився. Отже, тепер зайвий, навіть більше — небезпечний. А коли так, то навіщо Д-45 використовував його в аеропорту? Може, з Пабло не все гаразд? Якщо кубинські органи держбезпеки справді мають усі дані про Ф-1 і їхні співробітники були в аеропорту, знаючи про приїзд з туристами агента ЦРУ, то чому вони не заарештували там Ф-1? Мабуть, вони тримають його на гачку. Видно, вони не викрили решту членів групи. Але я таки бачив Пабло в аеропорту і, наскільки мені відомо, Ф-1 живе в нього. Отже, цілком імовірно, що й Пабло провалився. Усі троє були там. Їх повинен був викликати Д-45. Проте… А чи знає Пабло про Д-45? Чи знайомі вони? Якщо знайомі, то й Д-45 під загрозою, бо, виходить, вони зустрічалися… Оскільки контррозвідка має дані про Ф-1 і знає, що він живе в будинку Пабло, а останній установив контакт з Д-45, то цілком можливо, що їм відомо і про Д-45… Якщо все це так, то їм бракує лише моїх прикмет, і саме тому їх не заарештували. Тоді дуже ймовірно, що приготована мені зустріч мала на меті встановити мою особу… Вони виходили з того, що між деякими агентами і мною відбудеться контакт. І він таки відбувся!.. А це означає, що мене тримають під прицілом, або принаймні всю групу туристів… Якщо Пабло незнайомий з Д-45, то не так уже все й погано. Але коли заарештують Ф-1, а той, знаючи Д-45, розколеться, то… Щоправда, з іншого боку, невідомо, пов'язують органи держбезпеки завдання Роберто з моїм прибуттям чи з діяльністю решти групи… Але ж вони довідались про мій приїзд та шлях пересування. Тож. слід вважати, що їм повідомили про це із США. Вони там мають свого агента — Х-23. Про моє завдання знав тільки Доктор… Але ні… Він відпадає…»

У кепському настрої Майк підвівся, вийшов на балкон і уважно оглянув виставлений на осоння кузов іграшки. Він знову почав міркувати: «Все це дуже цікаво… Отже, поїздку в Сороа слід вважати за розвідку боєм».

Майк узяв пластиковий кузов і повернувся до кімнати. Глянув на годинник: дві хвилини на третю. «Треба поспішати, автобус на екскурсію виїжджає о третій годині», — подумав він.

За кілька хвилин Майк установив кузов на місце, й іграшка набрала первісного вигляду. З якоюсь зневагою він поставив її під стіною і взявся складати інструменти. Висмикнувши з голови волосину, він щосили притиснув її збоку до щойно зачиненого чемоданчика. Тепер треба вивести прямокутники, що виразно проступали на скельцях окулярів. Він заплющив очі й повторив текст напам'ять. Потім узяв кулькову ручку, надавив на неї зверху, і на скельця потекла безбарвна рідина.