Єжи Данієль - Боротьба триває

Для Майка це був день відпочинку. План його поїздки на Кубу не передбачав якихось дій, проте служба в ЦРУ зобов'язувала використовувати будь-яку нагоду. Вже не раз у центрі вивчали плани операції проти людини, яка стояла зараз за кілька кроків від Майка. Він бачив Района Кастро вперше і був просто вражений його схожістю з керівником Кубинської революції. З цієї хвилини екскурсія до «Вальєс-де-Пікадура» набула для Майка зовсім іншого сенсу, ніж для інших учасників поїздки. Він почав збирати інформацію для операції «Пікадура».

Господарство оглядали дві години. Майк забув капелюха в автобусі, й від сонця в нього заболіла голова. Втома від польоту, короткий відпочинок та огляд господарства під тропічним сонцем давалися взнаки. Він вирішив повернутися до автобуса.

Трохи відійшовши в прохолодному салоні, Майк хотів узяти свого пальмового капелюха. Але його не було. «Не міг же він десь піти», — пробурмотів Майк. Поволі підвівшись із крісла, він обнишпорив очима всі кутки автобуса. Зазирнув на широку нікельовану багажну решітку над кріслами останнього ряду, оглянув усі сидіння. Ніде. Нарешті побачив його на багажній сітці з лівого боку, але поряд лежали ще два точнісінько такі самі. Майк був певен, що в автобусі ніхто більше не мав такого капелюха. В аеропорту купив тільки він, а решта всі відклали це на останній день. «Звідки ж узялися ще два?»

Майк роздратовано заходився приміряти капелюхи. Ось цей, здається, його. Він, повернувшись на своє місце, поклав капелюха на коліна, дістав авторучку й на підкладці вивів літери «М» та «С». Це була помилка, а людям його фаху, як і саперам, за помилки доводиться платити… І платити дорого.

Коли Майк, пославшись на сильний головний біль, пішов до автобуса, один турист теж поскаржився, що почуває себе кепсько, і поступово відстав. Улаштувавшись на невеликому пагорку, він милувався довколишнім краєвидом, розглядаючи його в сильний бінокль, і відчував утіху, бо бачив, що Майк робить в автобусі.

Майка хитнуло, він розплющив очі: автобус від'їжджав. Трохи посовавшись у кріслі, Майк знову солодко заснув. Зате чоловік, що спостерігав за Майком із заднього сидіння, цього дозволити собі не міг.

У себе в номері Майк передовсім дістав з чемоданчика пляшечку, витрусив з неї дві таблетки і, закинувши голову, ковтнув їх. Потім запив водою і подумав, що холодної води в графині-термосі на ніч вистачить. Таблетки почали діяти, і головний біль поступово стих. Майк навіть вирішив закурити сигарету. Ще тільки-но зайшовши в номер, пильно оглянув кімнату. Все начебто стояло на своїх місцях, проте він перевірив.

Перш ніж дістати з чемоданчика ліки, Майк пересвідчився, що волосина, приліплена збоку, на місці. «Тут не нишпорили», — визначив він.

Майк працював у ЦРУ понад десять років і, будучи фахівцем, ніколи не забував про пильність. Він знав, що кубинські органи державної безпеки працюють добре, а тому будь-який застережний захід не зайвий. Він навмисне другу шухлядку нічного столика на сантиметр не засунув до кінця. Це важко помітити тому, хто потай робить обшук. Уже не раз завдяки таким хитрощам Майк виявляв противника. Взявши маленьку лінійку, він переконався, що все гаразд, і задоволено осміхнувся.

Майк сів на край ліжка й закинув ногу за ногу. В підборі одного черевика він сховав мікрофільм. Варто було крутнути верхню частину підбора, як у ньому відкривалася маленька порожнина. Тут він звичайно тримав інформацію, підготовану для передачі. Так що мікрофільм завжди був при ньому.

Майк відкрутив підбор і, переконавшись, що мікрофільм є, знову поставив його на місце.

Він зняв черевики й ступив у капці. Простягнувшись на ліжку, глянув на годинник. До вечері лишалася година.

Повернувшись на бік, він дотягнувся до картки з програмою і взявся її читати. Завтра о пів на третю заплановано поїздку в Сороа. «До обіду треба вирішити питання з окулярами», — подумав він.

Телефонний дзвінок урвав його роздуми. Запрошували до вечері. За столом Майкові думки були зосереджені на операції, яку належало провести. Начебто все йшло як слід.

Тоненький сонячний промінчик, пробившись між шторами, впав на обличчя мешканця з номера 1325. Майк розплющив повіки, але одразу примружився від яскравого світла. Повернувшись на бік, глянув на будильник на столі: було двадцять на дев'яту. Він проспав. Тому скочив з ліжка й заквапився в ванну. А через годину уважно придивлявся до всіх, хто був у вестибюлі готелю. Серед великого гурту людей, що милувалися гарною картиною в кінці коридора, вирізнялася русява шевелюра одного з радянських туристів, які вчора теж були на екскурсії. Майк добре бачив атлетичну постать цього чоловіка в білій сорочці, світло-коричневих штанях і такого ж кольору босоніжках. Чоловік відійшов від картини й, сівши в крісло, почав читати журнал.