Єжи Данієль - Боротьба триває

Турист поступово приходив до тями, Д-45 допоміг йому підвестися.

— Як ви себе почуваєте? — спитав він.

Не відповідаючи, Майк узявся за скроні й різко закрутив головою. Опустивши руки, обвів усіх поглядом і непевною ходою попрямував до автобуса. Його підтримували два туристи.

Д-45 нахилився й, підібравши з підлоги обидві пари окулярів, кинувся за туристами. Перш ніж зачинилися двері автобуса, він устиг віддати окуляри потерпілому, потім повернувся до зали і вмостився в кріслі, заплющивши очі.

Хвилин через п'ять він дістав з кишені халата окуляри й спокійно взявся читати газету.

Коли зомлілий турист підвівся, люди поступово розійшлися. Пабло повернувся на своє місце в залі. Він весь час тримав напоготові кулькову ручку, але пускати її в хід не довелося. Поруч зручно вмостився в кріслі Монтес.

Пабло нетерпляче чекав сигналу повертатися додому. Він мав наказ скористатися ручкою тільки в крайньому разі: «Пустиш її в дію, якщо доведеться рятувати шефа. Але хто ж шеф? Зомлілий? Лікар? Чи, може, той, що дав прикурити Монтесові? Хто?..

У залі чекання Старий, підвівшись із крісла, повільно пройшов коридором до виходу з аеровокзалу, подивився, як туристи сідали в прогулянковий автобус «Пегасо», а потім повернувся до зали.

Сидячи в автобусі, Майк Спенсер удавав, ніби потроху оклигує. «Перша частина операції позаду», — думав він.

Д-45, Монтес і Пабло вирушили з аеропорту врізнобіч, як поїхали туристи. Співробітники держбезпеки стежили за Монтесом та Пабло. Тільки на Д-45 ніхто не звернув уваги.

Минула година, а Старий, Рамос, Агілар та Ферра й досі лишалися в аеропорту. В кожного з них на думці було одне: «Чи відбувся контакт? Чи брав участь у зустрічі Мозок?»

Вони перебирали в пам'яті всі подробиці зустрічі, але не знаходили жодної зачіпки, хоча підсвідоме чуття підказувало їм: щось таки сталося. Але що? Коли? І з ким?

Старий, загалом некурящий, запалив сигарету. То був знак. Рамос підвівся й пішов до центрального коридора аеропорту. Проходячи через залу, де був Ферра, він дістав хусточку і взявся протирати окуляри. Ферра одразу глянув на годинник: за десять хвилин йому треба залишити аеропорт. Колір Рамосової хустинки означав: «їдемо додому».

Через десять хвилин Ферра повторив маневр Рамоса. На цей раз сигнал одержав Агілар: той розмовляв із жінкою, яка годувала дитину. За десять хвилин залишив аеропорт і він.

Старий усе ще сидів, сигарета тліла в його руці, хоч він зробив лише одну затяжку, зрештою підвівся й пішов до виходу на льотне поле. В очі вдарило яскраве сонце. Він натягнув темні окуляри й кілька хвилин розглядав досконалі обриси літака, яким прилетів Кмітливий, потім повернувся до зали чекання, зняв окуляри, поклав у кишеню сорочки й попрямував до машини.

Якась невиразна думка весь час крутилася в голові. Щось тут відбулося, але він ніяк не міг уловити оте «щось». У машині було не так жарко, бо вона стояла в затінку. Старий переїхав залізничну колію. Сонце знову вдарило в очі. Він машинально надягнув окуляри й натис на акселератор.

Коли він заходив до свого кабінету, його осяйнув здогад. То була тільки зачіпка, але…

Автобус підвіз туристів до готелю.

Майк Спенсер — він уже цілком «оговтався» — впевнено попрямував до вестибюля. За лічені хвилини одержав від адміністратора ключ від номера, де мав прожити тиждень. Глянув на вручену йому маленьку карточку з номером кімнати — 1325 — і мимоволі подумав: «Тринадцять — кепське число».

Гід вишуканою англійською мовою запросила всіх пройти до ліфтів.

Коли туристи вийшли з автобуса, перша оперативна група закінчила роботу, а друга починала. Члени цієї групи з різних місць спостерігали, як туристи розходяться по номерах. Прихована камера все знімала.

У своїй кімнаті Майк одразу заходився шукати яку-не-будь пластикову посудину. Спочатку зазирнув у ванну, але нічого підходящого там не знайшов. Ковзнув поглядом по нейлоновій шторці й подумав: «Якщо відрізати шматок і скласти вдвоє, то, може, щось вийде.

Він почав шукати в чемодані ножиці. Навіть без піджака й краватки йому було жарко. Облишивши пошуки, Майк вийшов на балкон. Вітер швидко освіжив його. Він сів у крісло-гойдалку, кілька хвилин погойдався в ньому. Потім знову зайшов до кімнати, швидко роздягнувся й пішов у ванну. Став перед шторкою, якою була запнута велика ванна, і довго дивився на неї, нарешті заперечливо похитав головою. Відкрутив кран. Вода була холодна. Відкрив другий кран. Пішла тепла, приємна вода. Насвистуючи, Майк заліз у ванну.