Єжи Данієль - Боротьба триває

ж) знають, що в операції беруть участь п'ять агентів;

з) впевнені, що Ф-1 ліквідував ополченця, який упізнав його;

и) зрозуміли, що Роберто, перш ніж прийти з повинною, з кимось зв'язувався;

і) здогадуються, що Роберто виконує якесь завдання;

ї) запеленгували передавачі;

й) знають структуру групи: три агенти і два радисти;

к) розкрили секрет годинника Роберто;

л) знають, що в понеділок прибуває ще один агент;

м) справою займаються офіцери управління держбезпеки Ферра, Рамос та Агілар.

Д-45 закінчив писати, ввімкнув вентилятор, узяв у шухляді сигару й поволі розкурив її. Відразу вихилив ром, що лишався у склянці, потім дістав новий стосик паперу й знову почав писати:

1. Добре поставлені радіоперехоплення, дешифрування тощо, завдяки цьому перехоплюють і досить швидко розшифровують наші передачі.

2. Володіють останніми науковими методами експертизи та сучасним обладнанням (кіноапаратура, балістика, дерматологія, трасологія тощо).

3. Роберто показав себе чудовим агентом, але його становище щодень погіршується. Пропоную почати третю частину операції для його звільнення.

4. Ф-1 викрито. Кубинська держбезпека вже, можливо, має всю інформацію про нього й почне діяти. Це загрожує провалом головній частині завдання.

5. Особливу увагу звернути на агента кубинської держбезпеки Х-23, що перебуває серед вас.

6. Прибулому в понеділок «влаштують зустріч», правда, його прикмет вони не знають.

Д-45 пішов до спальні, приніс звідти дві настільні лампи, вкрутив у них стоватні лампочки і запнув штори на вікнах. Яскраво освітлена кімната стала схожа на фотостудію. Д-45 висунув шухляду столу й вийняв чорний футляр: у ньому лежали окуляри в позолоченій оправі, з дуже тонкими скельцями. Він надягнув їх і розкрив на столі ті два аркуші паперу, на яких написав свої висновки. Потім, дивлячись на лівий аркуш, прикрив праве скло рукою і водночас другою рукою натиснув ліву дужку оправи. Тоді, прикривши ліве скло та натиснувши праву дужку, повторив операцію. Після цього він поклав окуляри у футляр і вийшов до вітальні. «Де ж їх сховати?» — подумки питав він сам себе. Окинувши кімнату поглядом, усміхнувся: «Хтось правильно сказав: хочеш щось заховати — поклади на видноті». І він поклав окуляри на столик. Незважаючи на ризик, йому треба було поговорити з Ф-1. Він зняв телефонну трубку й набрав номер.

Двері відчинились, і, весело насвистуючи, зайшов Пабло. Монтес відклав убік «Хувентуд рсбельде».

— То як, дізнався?

— Вони обійшли весь квартал, отже, все гаразд.

— А як ти про це дізнався?

— Я зайшов у бакалійну крамничку, а там уже говорили, що по будинках ходив представник міністерства охорони здоров'я. Значить, цей візит не пов'язаний з тобою.

Їхню розмову урвав довгий телефонний дзвінок. Пабло хотів зняти трубку, але Монтес йому не дозволив.

Телефон, подзвонивши чотири рази, затих. Пабло здивовано глянув на Монтеса:

— В чому справа?

— Так треба. Якщо я не помиляюсь, зараз ще подзвонять, і ми знову не відповімо.

Телефон справді почав дзвонити. Монтес припалив сигарету і зручніше вмостився у кріслі. Пабло взяв у руки «Гранму». Телефон задзеленчав ще раз. Тільки тепер, після п'ятого зумера, Монтес підняв трубку:

— Слухаю, так… Один вирвати й два запломбувати… А карієс?.. Гаразд, до побачення.

Поки Монтес говорив, Пабло уважно слухав, намагаючись збагнути, про що мова.

— Які новини?

Пильно подивившись на Пабло, Монтес двічі затягнувся й повільно підійшов до нього:

— Телефонував шеф. Нам треба з'їздити до нього. Тож збирайся, за півгодини вирушаємо.

Пабло підвівся і припалив сигарету:

— Це в Гавані?

— Так, дорогою я скажу тобі адресу.

— Щось узяти з собою? — спитав Пабло, зачиняючи вікна.

— Атож, візьми комплект батарей та дві стандартні магнітофонні касети.

— Ми надовго?

— Не знаю, але гадаю, що ні. Ти не думай про мене казна-що, в цій операції ми з тобою майже в однаковому становищі. Але там мене попередили — його дратують зайві розпити. Сказали, що я маю подзвонити тобі. Ти працюватимеш зі мною, а нам слід чекати шефового дзвінка.

— Виходить, нам не довіряють? — невдоволено спитав Пабло.

— Я не вбачаю тут недовіри. Просто запобіжний захід. Ні ти, ні я не можемо злигатися з комуністами, ми надто забруднені, отож між нами не може бути недовіри. Там мені сказали, що завдання вкрай важливе, тому кожен знатиме тільки свою ділянку роботи.

— Тоді інша справа.