Єжи Данієль - Боротьба триває

— Дякую, — сказав Роберто, прикурюючи.

— Чим ви добрались на острів?

— Авієткою.

— Де вона приземлилася?

— Не приземлилася, а приводнилася.

— Де ви взяли сухий одяг на березі?

— Він був у водонепроникному мішку.

— Це ваш годинник?

Рамос показав годинник агента.

— Так.

— Ви певні?

— Цілком.

Рамос через Агілара передав годинник Роберто. Той, оглянувши його, надів на руку.

— Коли він змінив колір?

Роберто здивовано глянув на офіцера.

— Не розумію вашого запитання. — Він глибоко затягнувся сигаретою.

Рамос усміхнувся.

— Хіба ви не помітили, що коли ви прийшли сюди, циферблат на годиннику був чорний, а коли виходили — він побілів.

— Ні, я цього не помітив, — відповів Роберто якомога спокійніше.

— Що ви робили, прибувши в Гавану?

— Я пройшовся по 26-й вулиці і з'їв морозива в «Пуентес Грандес».

— Скільки воно коштує?

Рамос знав, що іноді незначні деталі, приміром, вартість квитка, назва кінофільму, через які двері виходити й заходити до автобуса, призводили до провалу найдосвідчеиіших агентів. Та цей, що сидів перед ним, спокійно відповів:

— Тридцять сентаво.

— Установити контакт ви мали в аеропорту?

— Ні, я мав бути на вокзалі.

— Вам пощастило зв'язатися з ким-небудь?

— Ні.

— Тоді звідки ваш радист дізнався про те, що ви щасливо дісталися?

Роберто подався вперед, та дужі руки опустилися йому на плечі.

Зневажливо глянувши на Рамоса та його товаришів, агент спроквола відповів:

— Про радиста я нічого не знаю. Мені невідомо, хто й що передавав. Не знаю й агента, з яким мав би встановити зв'язок. Але це не означає, що він не міг дізнатися про мою появу тут і моє пересування. Перед від'їздом я одержав інструкцію, яка чітко обумовлювала мій маршрут.

— Як це розуміти?

— Я не повинен був відхилятися від заданого маршруту.

— Ви хочете сказати, що, поки ви ходили вулицями Гавани, інший агент міг стежити за вами.

— Саме так.

Сигарета в Роберто догоряла, і він жестом попросив дозволу погасити її в попільничці на столі Рамоса.

Відколи Роберто зайшов до кабінету, він навіть краєм ока не глянув туди, де лишив пломбу. А зараз, підводячись, пригадав найважливіший момент першого допиту. Підійшовши до столу, він загасив недопалок у попільничці. Але цього разу його ліва рука не торкнулася столу. Роберто повернувся на місце, навіть не здогадуючись; що припустився помилки, яка зіпсує все.

— Тепер останнє запитання, — мовив Рамос. — Який зв'язок між вами й агентом Ф-1?

— Ніякого.

— Тоді все. Виведіть його.

Роберто виходив з кабінету зовні впевнений і спокійний, проте нерви його були вкрай напружені. «Вони докопалися до годинника. Знають про радиста та ще одного агента. Непогано працюють. Майк правий. Але головного вони не знають», — думав Роберто.

Старий запросив трьох офіцерів до себе в кабінет.

— Ти діяв правильно, Рамосе. Запитання ставив точно. Дещо ми дізналися, і це нам пригодиться.

Вказавши рукою на кіноапарат у кабінеті, він продовжив:

— Я подивився плівку й вислухав ваші доповіді. У мене з'явилися деякі думки; сподіваюсь, їх підтвердить плівка про другий допит. А поки що заходити до твого кабінету категорично забороняю.

— До мого? — здивувався Рамос.

— Так, до твого. Подивімося плівку.

На перегляді Старий звернув увагу офіцерів на деякі деталі, а коли загорілося світло, спитав Рамоса:

— Тепер ясно?

— Так.

— Виходячи з того, що ми знаємо, — вів далі Старий, — це добре спланована операція. Одне з її завдань уже ясне. Крім того, вони спробують звільнити Роберто, а ми їм це дозволимо. Та головне для нас — отой «хтось», про якого говорив Роберто. Коли все йтиме як слід, то сам Роберто й виведе нас на нього. Прикордонників я про всяк випадок попередив щодо понеділка. Туристам, як і домовилися, влаштуємо гарну зустріч. А тепер лишається почистити Рамосів кабінет.

Агентові Д-45 ішов уже шістдесят другий рік, проте почував він себе чудово. Зубний лікар і фармацевт за фахом, зрідка займався лікарською практикою вдома. Коли пацієнтів не було, вдовольнився пенсією та грішми, які одержував від ЦРУ.

На ЦРУ він почав працювати з перших років революції, збираючи й передаючи відомості про стан науки в країні. Інформацію перепроваджував різними шляхами — в листах до родичів, які жили в Штатах, через «поштові скриньки» очолюваної ним групи, а якщо повідомлення було дуже важливе й невідкладне, користувався рацією. Зі своїми пацієнтами та сусідами тримався приязно й чемно.