Єжи Данієль - Боротьба триває

У коридорі співробітник спитав Рамоса:

— Не пам'ятаєте, товаришу капітан, де до столу доторкався агент?

— Пам'ятаю. Він брався за стіл тільки спереду, коли клав у попільничку недокурок.

— Ви певні?

— Певен.

За хвилину обоє повернулися до кабінету.

— Набрали води? — спитав з усмішкою експерт, що залишався в кабінеті.

— Так.

На столі лишалася тільки попільничка. Співробітник обережно розгрібав у ній зубочисткою попіл. Недопалки вийняв пінцетом. Витрусивши попіл на папір і пильно роздивившись його, він знаком показав, що нічого нема. З лупою в руці почав оглядати попільничку. Потім обережно підняв її і заглянув знизу. Нічого.

Рамос узяв указку й окреслив коло там, де Роберто брався за стіл. Експерт зрозумів і, ставши на коліно, почав вивчати його крізь лупу.

Раптом погляд його спинився. Лупа на кілька секунд непорушно завмерла. На кришці сіріла неправильної форми грудочка зо два міліметри завбільшки. Співробітник підвівся й написав на аркуші: «Здається, тут». Негайна перевірка з допомогою радіоапаратури засвідчила: то справді радіопередавач.

— На сьогодні досить. Наче чисто. Можемо йти, — голосно сказав один з експертів, не забуваючи гукнути товаришеві, щоб той виніс відро з водою.

Ферра, Агілар та Рамос уже хвилин десять мовчки сиділи за круглим столом. Думали про одне. Ворог завдав 4 удару, і удару відчутного. За п'ять хвилин кожен з них мусив доповісти Старому, що міг почути ворог за час роботи передавача.

Рамос глянув на годинник і підвівся:

— Ходімо.

Офіцери доповідали начальнику три години.

— Випадок цікавий і складний. Вони дізналися чимало. Треба негайно попередити Х-23, нехай виконує варіант Г-2. А далі я хотів би почути вашу думку, — сказав Старий.

Агілар підвівся, розкрив свою теку, витяг блокнот і почав:

— Стосовно туристів. Ми маємо дані на кожного з них. Через «Кубатур» одержано програму на всі сім днів їхнього перебування в нашій країні.

— Скільки їх? — спитав Старий.

— Шістнадцять. Сім чоловіків і дев'ять жінок. З огляду на повідомлення Х-23 гадаю, що треба зосередити увагу на чоловіках. Серед туристів нема нікого по імені Майк Спенсер.

— Воно й зрозуміло, — буркнув Старий.

— Туристів розмістять в одному крилі готелю, щоб обмежити до мінімуму їхні контакти з рештою мешканців. У всіх відповідних службах є наші люди. В кінці коридора встановлено приховані телекамери.

Агілар протер скельця окулярів і вів далі:

— Щодо семи туристів-чоловіків, то оперативники й на секунду не випускатимуть їх із поля зору. В аеропорту туристів сфотографують. Серед адміністраторів готелю — наші співробітники. З «Кубатуром» та еміграційною службою ми домовились, що коли група їхатиме на екскурсію, її об'єднають з другою групою, де є наші товариші. Як бачите, довелося залучити чимало співробітників, але їх відразу поменшає, тільки-но виявимо Кмітливого. Тоді буде легше.

— Наскільки я зрозумів, — зазначив Старий, — у нас немає доказів, що Кмітливий — чоловік, а пропонований план цілком виключає варіант, що агент — жінка.

У кабінеті запанувала тиша. І навіть крізь зачинені вікна став чутніший шум машин на вулиці.

— Невідомо також, — вів далі Старий, — чи буде Кмітливий сам. Адже хтось може супроводжувати його. Логічно припустити, що то буде жінка під виглядом дружини чи дочки. У такому разі жінка — ще один агент, просто зв'язкова або використана для прикриття.

— Усе це досить переконливо, — відповів Агілар, — проте Х-23 повідомив: «До вас вирушає агент Кмітливий», а не «агенти Кмітливі». А потім оповістив, що Кмітливий, в однині, прибуває в понеділок.

— Проте, Агіларе, це не означає, що агент — жінка чи що він прибуде сам. — Старий підвівся й тоном наказу додав — Вжиті заходи мають передбачати всі можливі варіанти, хоч це й вимагатиме більше співробітників і ускладнить роботу. Ясно?.

— Ясно, — відповіли офіцери.

Старий знову сів у крісло.

— Про Роберто скажу ось що. Нам відоме його завдання чи принаймні одне з завдань. З п'яти агентів, які беруть участь у цій операції, в нас є інформація про чотирьох. Не вистачає одного, по-моєму, її мозку. Роберто, звичайно, зв'язувався з цим «мозком» — головним агентом. От до нього й треба докопатися. Годинник Роберто ми трохи «вдосконалили»: поки він працюватиме, ми знатимемо, де його власник. Гадаю, Роберто слід влаштувати втечу, щоб він і вивів на п'ятого. І про туристів. Не забуваймо, що ми проаналізували один із можливих варіантів. Є ще один: його можуть закинути нелегально. Сьогодні неділя. Прикордонники напоготові. А що ми маємо про… — Старий пошукав серед паперів на столі. —… Альберто Родрігеса Монтеагуадо, тобто Ф-1?