Єжи Данієль - Боротьба триває

Пабло, зачинивши вікна, взявся складати в чемоданчик батареї та касети.

— Готово. Можемо йти.

— Ні, приятелю. Так не годиться… Ми не на екскурсію збираємось. Часом дрібниця може все провалити. Я піду перший. А ти покладеш чемодан у багажник машини і перевіриш, чи нема хвоста. Якщо все гаразд, під'їдеш до зупинки, і я сяду. А помітиш щось підозріле, проїжджай. Я тебе потім знайду. Зрозумів?

— Авжеж..

Уже в машині, сівши поряд з Пабло, Монтес дістав записник та олівець:

— Їдь сорок першою вулицею до сорок другої. Потім двадцять третьою до автобусної зупинки біля зоопарку.

Пабло кивнув і натис на акселератор. «Додж» швидко помчав 41-ю вулицею. Стрілка спідометра хиталася між позначками 70 і 80 миль.

Моптес повернув бічне дзеркало, щоб бачити машини, які йшли ззаду. Так само поставив він дзеркало і над лобовим склом.

— Що ти робиш? — не витримав Пабло.

— Подивись.

Пабло взяв записник і, всміхнувшись, повернув його. Монтес записав марку, колір та номер кожної машини, що рухались за ними, дату й час.

На зупинці вони вийшли з машини, не знаючи, що Д-45 стежить за ними в бінокль. Коли Пабло вийняв з багажника чемоданчик, Монтес поклав руку йому на плече.

— Побудь тут, а чемоданчик дай мені. Я згодом повернусь по тебе. Треба огледітись. Це ніколи не завадить. Подивись тим часом, чи нема за мною хвоста.

Монтес узяв чемоданчик і став… у чергу на автобус. Зайшовши, він сів біля задніх дверей. Посадка закінчилася, автобус рушив.

— Відчиніть, будь ласка, задні двері! — раптом гукнув Монтес водієві. — Я забув на зупинці згорток.

Вискочивши на ходу, він подивився вслід автобусу і пішов геть від зупинки.

Пабло, що стежив за діями Монтеса, подумав: «Справді, підготовлений як слід».

А Монтес, знайшовши потрібний будинок, піднявся ліфтом на останній поверх, пройшов у кінець коридора й постукав у двері.

Йому відчинив чоловік.

— Що ви хочете?

— У мене, здається, випали дві пломби і знову почався карієс.

— Заходьте.

Монтес віддав чоловікові чемодан, і той запросив його сісти.

— Слухайте мене уважно, — сказав Д-45. — Запитання потім.

Шеф розповів Монтесу про завдання, виконане Роберто, і що органи держбезпеки знають про вбивство ополченця. В міру того як Д-45 розповідав, Монтесове обличчя мінилося від яскраво-червоного до мертвотно-блідого. Його аж затіпало. На лобі рясно виступив піт.

— Ось такі новини за останній час, — вів далі Д-45. — Як бачите, і гарне й погане. Але це ще не все, найважливіше ви почуєте зараз.

Д-45 жестом показав Монтесові сісти.

Після цього прибулий три години вислуховував інструкції шефа.

Коли Монтес повернувся, Пабло спав у машині. Знову поправивши дзеркала, Монтес звелів:

— Поїхали.

— Я думав, ти й мене візьмеш, — мовив Пабло, заводячи машину.

— Не було часу. Справи кепські. Приїдемо — все розповім. А поки що тільки скажу, що від середи Пеке зарезервував для нас на тиждень котедж в Сороа.

— Пеке?

— Атож. Так ми звемо шефа, — всміхнувся Монтес.,

У кабінеті Старого зібралися Агілар, Ферра та ще двоє співробітників, фахівців по зв'язку.

— Все свідчить про те, що ворог установив у нашому приміщенні електронну записувальну апаратуру. Ваше завдання виявити її, але не пошкодити. Нехай ворог вірить усьому, що почує з її допомогою. Ясно?

Усі п'ятеро зайшли до кабінету Рамоса. А Рамос, переступивши поріг, голосно сказав:

— Давайте-но сьогодні тут трохи приберемо.

Експерти дістали з чемодана апаратуру й заходилися розкладати її. Невдовзі вся підлога була в дротах. Один з експертів мовчки подав знак, засвітився екран осцилографа, і на ньому з'явилась пряма лінія. Експерти надягли навушники, один із них почав насвистувати пісню. Пряма лінія на осцилографі зламалася. Співробітник пильно стежив за екраном.

Другий експерт поволі крутив ручку апарата, що стояв на столі. Насвистуючи, перший співробітник з детектором походжав по кабінету.

Біля столу він ураз схопився за вухо, болісно скривившись, а в цей час хвиляста лінія на осцилографі затанцювала по всьому екрану. Значить, те, що вони шукали, — на столі. Експерти відключили апаратуру й показали офіцерам стіл. Ті, взявши лупу, почали ретельно оглядати його. Там стояли попільничка, дві фотографії Рамосових дітей, прес-пап'є, телефон та селектор. Один із експертів махнув Рамосові, щоб той вийшов, а сам голосно сказав-своєму товаришеві:

— Перепочинь трохи, я принесу води.