Реймонд Чандлер - Постріли в ресторані Сірано

Машина почала набирати швидкість. Менн глянув на спідометр. Сорок сім миль на годину. Червоний вогник усе ще світився. Але ж упродовж дванадцяти миль можна буде не вмикати двигун, дати йому охолодитись — якщо, звісно, бензовоз не почне наздоганяти.

Швидкість машини зростала. 50… 51… Менн дивився, як стрілка спідометра поволі повзе праворуч. Потім глянув у дзеркало заднього огляду. Бензовоз ще не з'явився з-за перевалу. Це вже щось. Це вже надія на добрий відрив. Звісно, якби двигун не перегрівся, можна було б відірватися ще більше, але й це уже щось. А десь там далі має ж бути місце, де можна зупинитись. Стрілка торкнулася цифри 55 і рушила далі — до 60.

Менн знову глянув у дзеркало і здригнувся, побачивши, що бензовоз вискочив з-за вершини і мчить униз. Стиснувши губи, щоб не тремтіли, він раз у раз поглядав тепер то на шосе за затуманеним вітровим склом, — то у дзеркало. Бензовоз стрімко набирав швидкість. Сомерт, ясна річ, щосили тис на акселератор. Права рука Менна сама потяглася до перемикача передач. Усвідомивши це, він відсмикнув її і, скривившись, кинув погляд на спідометр. Швидкість машини щойно перевищила 60 миль на годину. Замало! Без допомоги двигуна не обійтися. В розпачі він знову простяг руку до важеля.

Рука зависла в повітрі, коли двигун не завівся; потім метнулася до ключа запалювання, крутнула його. Двигун озвався скреготом, але не завівся знову. Менн глянув на дорогу, похапцем вирівняв машину, що мало не виїхала на укіс, і вдруге крутнув ключ, але знову марно. Погляд у дзеркало засвідчив, що бензовоз швидко скорочує відстань. А стрілка спідометра завмерла на цифрі 62. Лещата жаху стисли Меннове серце. У цілковитій безнадії він втупив погляд просто себе…

І раптом там, за кілька сотень ярдів попереду, побачив відгалуження дороги — поворот угору для ваговозів, у яких відмовили гальма. Це був останній шанс: або він завертає вгору, або приймає смерть під колесами бензовоза. А той був уже так близько, що чулося пронизливе завивання його двигуна. Менн машинально почав вирулювати праворуч, а тоді швиденько крутнув кермо назад. Не, виказуй свого наміру заздалегідь! Повернеш в останню мить. Інакше Сомерт поверне слідом за тобою.

Перед самим поворотом Менн крутнув кермо. Машину почало заносити ліворуч, шини завищали. Менн викрутив кермо ліворуч, пригальмовуючи рівно настільки, скільки треба було, щоб машина не вийшла з-під контролю. Задні колеса зчепилися з дорогою, і на швидкості шістдесят миль на годину машина помчала грунтовою дорогою, збиваючи колесами хмару пилюки. Менн заходився раз у раз коротко натискати на гальмову педаль. Задні колеса пробуксували, машина брязнулася бортом об глинястий укіс праворуч, відскочила і, смикаючись та виляючи, заковзала під кутом до краю дороги. Менн щосили на-тис на гальма. Машину кинуло праворуч, і вона знову вдарилась об укіс. Менн почув скрегіт роздертого металу, його шарпнуло так, що аж у карку хруснуло, і машина зупинилась, як укопана.

Мов уві сні, Менн обернувся й побачив, як бензовоз із цистерною круто звертає з шосе. Закам'янілий, він дивився, як велетенська машина мчить до нього, дивився з байдужим спокоєм людини, яка знає, що загине, але, загіпнотизована наближенням смертоносної механічної потвори, не спроможна подумати про порятунок. Бензовоз, ревучи, розростався в нього перед очима, затуляв собою небо й землю, а Менн відчував лише якусь дивну напругу в горлі, не усвідомлюючи, що кричить не своїм голосом.

І раптом бензовоз почав валитися набік. Тепер уже мовчки, задихаючись від тамованого крику, Менн спостерігав, як багатоколісна махина, мов якесь доісторичне чудовисько, повільно завалюється, надає. Так і не діставшись до Меннової машини, бензовоз зник з її заднього вікна.

Затерплими руками Менн відстебнув запобіжний ремінь і відчинив дверцята. Вибравшись із машини, він нетвердою ходою наблизився до краю дороги й подивився вниз. Він ще встиг побачити, як бензовоз перекидається догори колесами, мов корабель, який провалюється в морську безодню. Слідом за машиною перекинувся й причіп.

Першою вибухнула цистерна тягача — потужна вибухова хвиля штовхнула Менна в груди, й він важко осів на глинястий грунт. Внизу розлігся другий вибух, обдавши Менна жаром, боляче вдаривши по його барабанних перетинках. Осклілими очима він побачив, як з урвища шугнув угору стовп полум'я, спочатку один, потім другий.

Менн повільно підповз до краю дороги й глянув униз. В густому, чорному, масному диму бурхали величезні язики вогню. Ні бензовоза, ні причепа не було видно — полум'я поглинуло їх. Менн дивився на те вогнище широко розплющеними, порожніми очима.