Аґата Крісті - Чому не Еванс?

– Кейман відповів, ввічливо погодившись, що це не важливо, і подякувавши мені за клопіт. Я був ні в сих ні в тих.

– А тоді за два дні ти отримав того листа від дивної контори, яка намагалася підкупити тебе на переїзд до Південної Америки?

– Так.

– Ну, – сказала Френкі, – я не знаю, чого тобі ще бракує. Спершу вони намагаються заманити тебе до Південної Америки, ти відмовляєшся, і тоді стежать за тобою і вибирають влучний момент, щоб додати у твоє пиво добрячу дозу морфію.

– То, виходить, Кеймани таки причетні до цього?

– Звісно, причетні!

– Отже, – задумливо мовив Боббі, – якщо ти правильно відновила послідовність подій, то вони причетні. За нашою теорією, усе було так. Містера Ікс навмисне зіштовхують зі скелі – ймовірно, це робить БФ (перепрошую за ці багатозначні ініціали). Важливо, щоб особистість містера Ікс не встановили, тож йому в кишеню поклали портрет місіс К., а портрет прекрасної незнайомки вилучили. (Цікаво, хто вона?)

– Не відхиляйся від теми, – серйозно сказала дівчина.

– Місіс К. чекає, поки знайдуть фотографію, а тоді виходить на сцену в ролі вбитої горем сестри, що впізнала в містерові Ікс свого брата, який щойно повернувся здалеку.

– Ти не віриш, що він насправді її брат?

– Ні на мить! Ти знаєш, я весь час сумнівався. Кеймани – люди зовсім іншого кола. Тим часом загиблий був – недобре, звісно, так говорити, ніби я підстаркуватий англо-індієць, – але загиблий був справжнім pukka sahib [14] Жаргонний вислів (букв. пер. – «істинний володар»), який використовували в колоніальній Індії для схвальної характеристики європейців загалом і британських представників влади зокрема. .

– А Кеймани однозначно – ні?

– Дуже однозначно.

– І ось, коли Кеймани вже думають, що все зійшло їм з рук – тіло упізнали, смерть визнали випадковою, все як по маслу, – з’являєшся ти й змішуєш їм карти, – далі роздумувала Френкі.

– «Чому не Еванс?» – Боббі замислено повторив останні слова небіжчика. – Не розумію, що такого в цьому запитанні, що воно могло когось насторожити.

– А! Це просто тому, що ти не знаєш. Це десь так, як складаєш завдання для кросворда. Пишеш запитання, і воно здається тобі таким до безглуздя простим, що всі одразу здогадаються, а потім страшенно дивуєшся, що ніхто й гадки не має, що ти собі задумав. «Чому не Еванс?» Ця фраза може здаватися їм збіса важливою, та вони не допетрали, що для тебе це просто маячня.

– Ну й телепні.

– Та отож. Але вони, можливо, подумали, що коли вже Прітчард сказав це, то міг сказати щось іще, що теж пригадається з часом. У кожному разі вони не хотіли ризикувати. Безпечніше було прибрати тебе.

– Власне, вони дуже ризикували. Чому б не влаштувати ще один «нещасний випадок»?

– Ні, ні, це було б нерозумно. Два нещасні випадки протягом тижня. Це навело б на думки про зв’язок між цими подіями, що, своєю чергою, спровокувало б додаткове розслідування обставин першої смерті. Ні, я вважаю, що простота їхнього методу насправді виважена.

– Але ж ти казала, що морфій не так просто дістати.

– Так і є. Треба розписуватися в реєстраційних журналах, де ведеться облік усіх, хто купував отруту, ну й таке інше. А от наші злочинці мали легкий доступ до морфію.

– Як лікарі, медсестри чи аптекарі, – припустив Боббі.

– Я схиляюся до думки про незаконно ввезені ліки.

– Не можна змішувати кілька злочинів у один, – заперечив молодик.

– Розумієш, найбільша проблема – це відсутність мотиву. Твоя смерть нікому не вигідна. То що подумає поліція?

– Що це якийсь божевільний, – сказав Боббі. – Саме так вони й вирішили.

– Бачиш, усе просто!

Раптом Боббі розсміявся.

– Що тебе так розвеселило?

– Думка про те, які вони, мабуть, роздратовані тепер! Увесь цей морфій, якого вистачило б на вбивство п’ятьох-шістьох людей – а я живий-живісінький.

– Непередбачуваний жарт долі, – погодилася Френкі.

– Питання в тому, що робити далі, – по-діловому сказав Боббі.

– О! У нас багато справ, – одразу відповіла дівчина.

– Наприклад?..

– Ну, перевірити, скільки фотографій було при покійному, пересвідчитися, що одна, а не дві. Розвідати про Бассінґтона-ффренча та його пошуки будинку.

– Гадаю, тут усе буде чисто.

– Чому ти так вважаєш?

– Ну дивися, Френкі, подумай хвилинку. Бассінґтон-ффренч має бути поза підозрами. Мусить бути чистим і незаплямованим. Найімовірніше, виявиться, що жодним чином не пов’язаний з покійним і перебуває тут з цілком вагомих причин. Можливо, він і вигадав пошук будинку в ході розмови, але я впевнений, що причину приїхати сюди собі забезпечив. Загадковим незнайомцем, який випадково опинився поряд із місцем подій, тут не може й пахнути. Упевнений, що Бассінґтон-ффренч – його справжнє ім’я і що він із тих, на кого підозри не падають.