Марина Гримич - Острів Білої Сови

Софія замислилася:

— Як ви думаєте, тоді вже могла бути крига?

— Могла, — впевнено кивнув Чіф. — Крига була тут завжди.

— Це добре, — сказала Софія. — Отже, він кинув камінь згори, камінь ударився об кригу і розколовся на багато маленьких частинок, з яких і утворилися скелясті острови, де й оселилися люди Білої Сови.

— А де ж вони взялися, ті люди? — обурився Чіф.

— Ну, ви даєте! Це ж ваші проблеми, звідки ви взялися. Це ваш міф, а не мій!

Софія замовкла, і тут її осяйнула ідея:

— О, я знаю, звідки вони взялися! Вони вилупилися з яєць, які відклала Біла Сова!

— Правильно! І як я раніше не здогадався?

Софія натхненно продовжила:

— «І було два яйця. З одного вилупилася перша жінка, а з другого — перший чоловік…».

— Так-так.

— «І звали їх Адам і Єва…».

— Чому Адам і Єва?

— Так треба, — переконливо сказала Софія. — У переказі щось має бути від індіянців, а щось — від європейців. І найкраще — взяти простий сюжет із Біблії. Так, неначе це місіонери розповідали місцевим про Адама і Єву, а ті адаптували це до старого міфу. Так буде ймовірніше.

— Ви думаєте?

— Я знаю.

Софія дивилася на довірливого Чіфа і думала: невже він це сприймає серйозно? Судячи з усього, так.

Вона побачила, що за лічені хвилини він пройнявся до неї неймовірною повагою. І, щоб повністю «доконати» його, вона завершила оповідь епілогом:

— І звідтоді люди Білої Сови подібні або на свого першопредка — Баклана, або на праматір — Білу Сову.

— Геніально! — сказав Роберт, який з цікавістю спостерігав за цією сценою міфотворчості.

Екс-Чіф і справді був хворий. Щоправда, не на «невідому хворобу», а на цілком прозаїчне отруєння. Поки Роберт промивав йому шлунок, Софія розповіла Чіфові ще кілька «їхніх» міфів: про те, як Баклан навчив людей Білої Сови ловити рибу, а Біла Сова — займатися траперством; про те, чому буває полярна ніч і полярний день: раніше Білий Песець був двооким, і тому весь час був день, а коли він позбувся ока, половина дня перетворилася на ніч.

У кінці міфотворчого сеансу Чіф почувався набагато краще підготовленим до приїзду американських антропологів.

Після такої поважної просвітницької роботи Софія відчула, що має право спитати Чіфа про Брендана. Яке ж було її здивування, коли той відповів їй зневажливо:

— Та то все дурне!

— Що «дурне»?

— Оповідки про Брендана. Не вірте! То дурні забобони білих!

— Забобони? Навіщо їм забобони?

— Вони розповідають це для самореклами.

— Тобто вони свідомі того, що розповідають брехню? — засумнівалася Софія.

— Ні, вони настільки тупі, що самі вірять у те, що вигадали.

— А ви не вірите?

— В дурниці — ні, — поважно сказав Чіф.

— А не в дурниці?

— Що ви маєте на увазі?

— Скажімо, чи вірите ви в те, що ви походите від Білої Сови?

— Звичайно, це ж очевидно!

— А Брендан — вигадка?

— Так, вигадка. Ну, скажіть мені: як може жінка завагітніти від привида? — обурено спитав її Чіф.

— А як може людина вилупитися з яйця? — замість відповіді спитала його Софія.

Той розвів руками:

— Це зовсім різні речі! Як ви не розумієте? Адам і Єва були перші люди… А перші люди цілком могли вилупитися з яєць первісної Птахи. А привид же без-ті-лес-ний! — доводив Чіф.

«Взагалі-то, про Адама і Єву вигадала я. І всього лише годину тому», — хотіла була сказати Софія, але стрималася: не можна було руйнувати шикарний палац, який тільки-но збудувала.

У цю хвилину вона відчувала себе деміургом. За це відчуття можна було будь-чим пожертвувати. Навіть істиною.

Сцена прощання лікаря і його дружини з людьми Білої Сови стала дуже зворушливою. Чіф подарував Софії шапку з білого полярного лиса з довгим хвостом іззаду. Саме таку носили білі предки — очевидно, все-таки французи-трапери.

Софія від зворушення, вже стоячи на борту катерочка, видала ще одну геніальну ідею, крикнувши:

— Ви ще пару ритуальчиків придумайте!

— Що? — не дочув через шум двигуна Чіф.

Софія гукнула капітанові, що керував човном: мовляв, передасте цю інформацію Чіфові. Він кивнув.

Коли Софія з Робертом дотеліпалися на свою гору, біля дверей знову стояв кошик із рибою. На цей раз риба була почищена.

— Уважаю! — сказала вона російською.

— Що? — перепитав Роберт.

— Лише вчора вранці я принесла на базар рибу, аби мені її почистили, а вже сьогодні вони принесли рибу почищеною. Це називається культура…

Вранці за сніданком Софія повідомила Робертові, що їде з Роуз-Мері на материк купувати плаття до конкурсу. Чоловік зрадів: «Їдемо разом. Мені треба забігти в лабораторію по результати генетичних аналізів».