Добридень, сусіде! Сміховинки

— Так, я підтверджую це перед судом, і дуже радо.

53. Суддя: — Що вас сюди привело?

Чоловік: — Два поліцаї.

Суддя: — Я не се питаю. Яка причина, може, пияцтво?

Чоловік: — Айно, пане суддя. Обидва поліцаї були п'яні, як ніч.

54. — Правда, що ви сказали на цього пана дурень?

— Істинна правда!

— А чи правда, що сказали на нього осел?

— Ні! То я забув сказати.

55. Адвокат: — То ви хочете подати на нього до суду за образу честі?

Купець: — Так!

Адвокат: — А що він вам сказав?

Купець: — Я не чув, бо він тільки мимрив собі щось під ніс.

Адвокат: — А як же ви знаєте, що він вас образив?

Купець: — А що ж він доброго міг про мене сказати?

56. Іде дядько до Польщі й веде з собою корову Жемлю. Митник зупинив його і зауважує:

— Дядьку, корову не можна вести за кордон. Приписи цього не дозволяють.

— А що дозволяють?

— Ковбасу, салямі, булки та інші подібні речі.

Дядько повернувся до найближчого буфету, купив булку і розрізав її на дві частини. Одну половину причепив корові на голову, а другу — на зад і знову приводить корову на митницю.

— Тож я вам пояснював, що з тою здохлячкою йас через кордон не пустимо! — погрозив йому митник.

— Яка здохлятина? Хіба ви не бачите, що то бутерброд? — відрізав дядько.

57. — Ну скажи,— звертається суддя до злодія,— як ти вкрав у того пана годинника?

— Та де ж я, пане суддя, крав! — відповідає злодій.— Я лише вийняв у того пана годинника з кишені, щоб подивитися, котра година. Але було темно, то я побіг до ліхтаря глянути на годинника. Ну, дивлюся, того пана вже нема. Шукаю і шукаю його, та ніде не міг надибати. Аж тепер, дякувати богу, знайшов його в суді.

58. Поліцай веде вулицею заарештованого чоловіка. На розі вулиці вітер зриває людині з голови капелюха й котить ним по дорозі.

Людина: — Гей, мій капелюх! Пусти мене, хай наздожену капелюха!

Поліцай: — Нема дурних! Ти краще почекай, а я побіжу.

59. Два поліцаї ведуть собаку.

— Чому собака всередині, а вони по боках? — питає один перехожий другого.

— Між двома поліцаями повинен бути хоч один інтелігент,— каже другий.

60. Підхмелений майстер повертався додому. А назустріч — поліцай.

— Панове поліцаї, дозвольте пройти?

Поліцай гнівно подивився на нього:

— Проходьте, тільки по одному,

61. М'ясник до адвоката:

— Що я повинен зробити, коли чийсь собака украв із моєї крамарні ковбасу?

— Ви повинні заявити на господаря собаки і вимагати відшкодування,— порадив адвокат.

— Спасибі за пораду! Річ у тому, що ваш собака потяг учора від мене кільце ковбаси на десять крон.

— Добре, я відшкодую збитки. Але моя порада коштує двадцять крон. Отже, ви мені винні десять.

62. — Я врятував людину, що хотіла втопитись. А вона повісилася!

— Так чому ж ти її вдруге не врятував?

— Але я думав, що вона хоче на вербі сушитися,

63. Суддя до обірванця: — Ви на людній вулиці поцілували доньку нашого шановного полковника!

Обірванець: — Та що можу тепер зробити, хіба що взяти її за жону...

64. Суддя: — Не можу ніяк зрозуміти, як могли ви одним ударом в обличчя вибити аж п'ять зубів?

Звинувачений: — Дуже просто. Я вам покажу, якщо хочете.

65. Суддя до рецидивістки:

— Знову ви перед судом? Коли ж, нарешті, перестанете красти?

— Що зробити, пане суддя, голод доймає...

— Але ж тепер ви крали одяг.

— Я хотіла пристойно виглядати, коли стану перед судом.

66. Один адвокат зробив перед смертю такий заповіт: «Я заповідаю весь свій мавток дурним, бо від дурних одержав — від тих, що судяться».

67. Суддя: — За те, що ваша корова зайшла на панське поле, заплатите панові п'ятдесят крон відшкодування. Розумієте?

Бідняк: — Розумію. Але смію запитати, чому суд не признав мені відшкодування за те, що пан на полюванні прострелив мені руку і я цілий рік не міг працювати?

Суддя: — Те сюди не належить. Врешті, вам господь бог за се заплатить.

Бідняк: — А може, господь бог і панові заплатить тих п'ятдесят крон?

65. Хтось питається одного артиста: