Добридень, сусіде! Сміховинки

23. Нотар зачитує родині покійного багача заповіт:

— Маючи здоровий глузд, усі гроші я розтратив перед смертю.

24. Дуже багатий і глухий дід несподівано почав чути. Знайомий питає його:

— Ваша рідня, напевне, з того дуже щаслива?

— Ніхто ж у хаті навіть не знав, що я чую,— відповідає багач.

— Чому ж?

— Я собі сиджу, як колись, лише слухаю, що про мене говорять, і вже двічі змінював заповіт.

25. Дорогою їхав пан і взяв підвезти селянина. Дорога була далека. Щоб розважитись, пан почав вихвалятися своєю вченістю:

— Видите, чоловіче, щоб стати таким, як я став, я навчався двадцять років.

На те селянин:

— Невже ви, паночку, аж такі дурні були, що вас так довго вчили?

26. — Що з тобою, Василю?

— Позички мене мучать.

— Ти заліз у позичку?

— Так.

— І не можеш вилізти?

— То пусте, далі не можу лізти.

27. Офіцер стоїть перед дзеркалом і зачісується. А потім каже солдатові:

— Щось у мене волосся випадає.

— Навесні, пане офіцер, усяка худоба линяє,— відповідає солдат.

28. — Пане капітане, ви мені врятували на фронті життя. Буду вдячний вам до самої смерті.

— Гм! Не пригадую, не пригадую, як то було,

— Та ви тікали, а я за вами.

29. Один мудрий пан запитує слугу Івана:

— Іване, а то чому собака хвостом махає?

— Видите, паночку,— відповів Іван,— бо хвіст не може махати собакою.

30. У пана пропав велосипед. Пан здійняв страшенний галас. Підійшов до нього якийсь парубок і шепнув на вухо:

— Заплатиш кухоль нива — скажу, хто вкрав.

— Звичайно, тільки скажи!

Пішли, випили.

— Ну, а тепер скажи, хто?..

Парубок нахилився і шепнув панові на вухо:

— Злодії.

31. Циган потрапив до пана, коли той обідав.

— Що треба? — сердито гукнув пан.— Ти зіпсував мені обід.

А циган дуже хотів їсти й каже:

— Но, паночку, на цей раз перебачте, бо я прийшов спитати, що коштує така грудка золота, як ваша голова.

Пан подумав, що в цигана справді з'явилося золото, І наказав жінці подати обід.

Як попоїв циган, збирається додому. Пан нагадує:

— Ти щось казав про грудку золота.

— Та я не знаю, чи є в кого така грудка.

— А тоді що брешеш? — сердиться пан.

— Я лише звідався, пане, що воно би коштувало, ко-би у когось було стільки золота.

— Най тя вітер бере з твоїм брехом, тільки не кажи, що ти з паном коло одного столу обідав.

— А я думаю, що пан не такий уже бридкий, аби з ним не можна посидіти,— відповів циган.

32. Зустрівся циган із паном та й каже:

— Пане велькоможний! Чи жиє тота корова, що здохла минулого року? Жирне молоко давала.

— Що мелеш, дурню? Як може жити, коли здохла?

— Та, пане велькоможний, то я так говорю, щоб до бесіди стати. Чи не маєте закурити?

33. Пан дав циганові печену гуску, аби той поніс її на друге село до вчителя. Поки дійшов, з'їв стегно. Вчитель питає:

— А друга ніжка де?

— Та хіба ви не знаєте, що взимку гуси одноногі?

— Ти що здурів?

— Якщо не вірите, то ходіть на ставок, там побачите.

Пішли вони на ставок, дивляться, а там справді гуси. І кожна на одній ніжці на льоду стоїть.

— Бачите, правда! — каже циган.

Вчитель крикнув на гусей, і вони, опустивши й другу ніжку, почали тікати.

— Но, видиш, що мають по дві ніжки!

— Та треба було й на ту гуску крикнути, то, може, й вона б показала другу ніжку.

34. Купив піп гусей і шукає, хто би їх заніс додому. Аж бачить — іде циган. Піп попросив його, а той одразу згодився.

Ідуть, ідуть. Бачать — попадя стоїть на ґанку й дивиться на них і на гусей. Піп похвалився:

— Три гусочки, файні, вгодовані.

— Які три? — здивувалася попадя. Піп глянув на ношу й загойкав:

— А де третя? Я тобі дав три гуски! Одну хотів за-ділити одній доньці, другу — другій. А тобі дав би третю, що послужив мені. А ти приніс лише дві.

А циган каже:

— Пане превелебний, я про це ще на торговиці подумав і віддав одну гуску синові.

35. Двоє слуг, що дуже терпіли від своїх панів, домовилися помститися.

Везе один свого пана на бричці, а назустріч — другий, теж везе свого пана.

— Мій пан більший! — кричить один слуга.— Дорогу!

— Мій більший! — кричить другий.— Дорогу!