Добридень, сусіде! Сміховинки

— Ага, та зараз побачимо, чи твій більший! — вигукнув перший слуга та як уперіщить батогом чужого пана,

— То ти мого пана б'єш! — обурюється другий слуга.—Чекай, дам я твому.

І — лусь батогом другого пана.

Відшмагали добре слуги панів та й роз'їхалися.

36. — Чуєш, друже, чогось у мене руки й ноги сверблять.

— Е, то добрий знак, дістанеш місце касира.

— Як то?

— А так, руками будеш гроші числити й брати, а ногами за море тікати.

37. Жандарм (біля сільського нотаріату на жебрака):— Забирайся звідсіля, а то візьму за комір!

Жебрак: — Не трудіться, паночку, я навіть коміра не маю.

38. — Куме, зі мною трапилося нещастя.

— Яке?

— Я проковтнув крону. Ходжу від лікаря до лікаря, і не можуть її ніяк вибрати. Отаке моє нещастя, добрий мій сусіде. Хоч би ти дав якусь пораду...

— Піди лише на податковий уряд. Там з тебе не те що крону, але й усі кишки виберуть.

39. Одна велика газета влаштувала анкету між відомими особами про те, яку найцікавішу книжку вони читали. Газета попросила відповісти одного директора великого банку, на що той написав: «Найцікавішими в мої торговельні книги. З них ніхто не довідається, як усе кінчиться».

40. Один журналіст прийшов до аграрного пана і запитав:

— Пане аграрник, яку книжку ви найбільше цінуєте?

Аграрний пан без роздумування відповів:

— Свою ощадну.

41. Піп кричить у неділю на проповіді:

— Найскоріше ведуть до гріха недобрі книжки, які ви, певно, маєте в себе. Принесіть ті книжки до мене, і я їх спалю.

На другий день півсела принесло попові до спалення податкові книжки.

42. Одна фірма вирішила святкувати перший ювілей. Шеф питається свого приятеля, яке добродійство треба зробити своїм службовцям, аби й газети писали. Той відповів:

— Найкраще, коли візьмеш мотуз і на оцій вербі повісишся. І службовці будуть раді, й газети писатимуть.

43. Суддя (до обвинуваченого):

— Я переконався, що ви обертаєтеся в лихім товаристві.

Обвинувачений:

— Вам видніше. Я обертався найбільше в товаристві суддів, прокурорів і адвокатів.

44. — Чи не ганьба вам?! Уже двадцятий раз стоїте тут, у суді.

— Та не знаю, чого. Ви, пане суддя, тут ціле життя сидите, а я вам за то нич не кажу.

45. Одного перукаря засудили до страти і запитали його останнє бажання.

— Дуже прошу, хотів би ще раз поголити пана суддю...

46. Селянина судили за те, що украв з панського лісу в'язанку хмизу.

Прокурор: — За вчинену панові шкоду прошу покарати п'ятдесятьма палицями.

Адвокат: — Я просив би обійтися на перший раз двадцятьма.

— А ви що собі самі просите? — звертається суддя до селянина.

— Раз пан прокурор просять п'ятдесят палиць, а пан адвокат — двадцять, то дайте їм! А я собі нічого не прошу.

47. За якийсь злочин суд присудив повісити хлопа. Перед смертю кажуть йому на суді:

— Ну, що бажаєш перед смертю, то сповнимо тобі. .

— Коли так, то най сам собі підберу дерево, на котрому маю висіти.

Суд погодився на це. Пішли до лісу, чоловік підібрав собі тоненьку берізку та й каже:

— От на оцю берізку, прошу, вішайте мене.

— Але це дуже тонка і тебе не видержить.

— То я можу почекати, поки підросте.

48. На суді питають підсудного:

— Так визнаєте, що били пана деревом?

— Айно, прошу їх, визнаю.

— І що можете запропонувати на пом'якшення кари?

— А те, що м'яким деревом його бив!

49. — Бачите,— каже суддя,— всі свідки говорять, що ви злодій.

— Не все те правда, що кажуть люди. Якби говорили правду, то ми би, пане суддя, вже давно разом з вами висіли на шибениці.

50. Суддя: — Ви скаржитеся на сусіду за образу честі. Що ж він сказав вам образливого?

Степан: — Він кричав на мене, щоб ішов під три чорти до такого злодія, як сам.

Суддя: — А ви на це що?..

Степан: — Я йому сказав, що піду прямо до вас.

51. — Як виглядав той злодій? — запитує суддя.

— Такий високий, а худий, як тичка. Ну от подібний до пана судді.

52. — Ви посвідчите, що оцей пан назвав мене ослом?