Іван Карпенко-Карий - Мартин Боруля

Мартин.Грошi? За цим дiло не стане — я зараз! (Пiшов у боковi дверi).

Трандалєв (сам) . Добре дiло це повiренничество, єй богу! Другого такого прибильного не знайдеш. А поки-то я на цей шлях вибрався, то чим не був? Був i писарем в пiтейнiй конторi, був обер-об'їждчиком, був прикащиком по економiях, держав биржу в городi, служив у маклера, — скрiзь важко! I роботи до бiса, i користi мало, а тiлько схибив дерощот, i бiгай, шукай мiсця… Зробився я сам хазяїном: купив машину, одкрив фотографiю… Хлiб не важкий, i на первих порах копiйчина гарна стала перепадать; коли ж i тут бiда: усi патрети виходили без очей! Приняв я у компанiю лабаранта Плащинського, i як ми не билися — не виходять очi. Усе як слiд, а очей нема… Плащинський i очi добре од руки навчився робить, а дiло не пiшло. Скасував я свою фотографiю i взявся за повiренничество — пiшло як по маслу. От i тепер: дiло Борулi веду протiй Красовського, а дiло Красовського протiв Борулi. Їздю на своїх конях по просителях, — i коней годують, i мене годують, i фурмана годують, i платять!.. Наберу дiл доволi, приїду в город, пiду до столоначальника, до того-таки самого, що й дiла послi буде рiшать, i вiн менi напише, що треба, а я тiлько пiдпишу, якщо маю довiренность, а нi, то однесу пiдписать просителю. Апеляцiю треба — так саме: той же, що рiшав дiло, i апеляцiю напише, а коли дiло замисловате — вдаришся до секретаря. Мало чим дорожче заплатиш. Нарештi: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи — не тужи! Все одно що лiкар: чи вилiчив, чи залiчив — плати!

Входе Мартин .

Мартин (дає грошi) . Я вже на вас покладаю всi свої надiї.

Трандалєв.Не турбуйтесь — докажемо! Ну, прощайте.

Чоломкаються i цiлуються.

Якщо буде нове дiло, то дайте звiстку, я приїду; а може, и сам заверну. (Пiшов).

Мартин, а потiм Степан .

Мартин.Дiловий чоловiк! Нема розумнiшої служби, як гражданська! Здається, якби мене опредiлив був покiйний папiнька на гражданську, то вийшов би первий чиновник! Коли ж покiйний i не думав про це — все дбав про хазяйство. Пасiка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий свiт настав: треба чина, дворянства; а поки-то вилiзеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту! От сина опредiлив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тодi повiреного не треба — самi всi iски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловiка. Щось Степан менi казав про одного чиновника… Треба з ним побалакать.

Входе Степан.

Степан.Я вже зiбрався, папiнька, в дорогу.

Мартин.От зараз конi запряжуть, та й з богом! (У дверi). Омелько! Запрягай коней, та натачанку пiдмазать не забудь! Я хотiв з тобою ще побалакать про того… як його? От що був у нас з тобою на масницi… А, дай бог пам'ять… чиновник. На гитарi добре грає.

Степан.Нацiєвський.

Мартин.Еге-ге! Нацiєвський! Ти, здається, казав, що йому Марися уподобалась?

Степан.Вiн питав мене, чи багато за нею приданого дасте, то, певно, уподобалась.

Мартин.А вiн же сам має який чин чи так ще — канцелярист?

Степан.Нi, вiн уже губернський секретар.

Мартин.О, чин має немалий!

Степан.Давно веде iсходящу.

Мартин.Iсходящу? А що то за штука та iсходяща?

Степан.Така книга. Через його руки всi бумаги iсходять: вiн їх i в розноснi записує i печата пакети. Без нього нi одна бумага не вийде з ратушi.

Мартин.Виходить, важна птиця.

Степан.Скоро i вступающi йому поручать.

Мартин.Вступающi?!

Степан.Тодi вже всi бумаги i в ратушу, i з ратушi будуть iти через його руки.

Мартин.Яка ж це должность?

Степан.Регiстратор.

Мартин.Губерський секретар, ще й регiстратор!.. Якраз для нашої Марисi жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях i приїде, я його i звiдцiля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним… так, знаєш, полiтичне, i, коли тепер не приїде, то напиши менi, що скаже.

Входе Марися.

Марися.Тату, Степане, iдiть: мати кличуть!

Мартин.Марисю, скiлько раз я вже тобi приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.

Марися.Ну, а як же? Я забуваю.

Мартин.Он як Степан каже: папiнька, мамiнька…

Степан.Або: папаша, мамаша.