Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

/19/ Звідси він проходить землями Сирії у дев’ять переходів 50 парасангів і досягає річки Араксу. Там знаходилося багато сіл, багатих на хліб і вино. Вони пробули там 3 дні і запаслися провіантом.

/1/ Звідси Кір проходить пустелею Аравії [59] Ксенофонт неправильно називає Аравією область від річки Аракса до кордону Вавілонії. Аравія — область між Сирією та Месопотамією. , маючи Євфрат правобіч, у п’ять переходів 35 парасангів. У цьому місці земля являє собою рівнину, хвилясту, наче море, і порослу полинню. Рослини, які траплялися там, кущі або тростина, віддавали напрочуд запашними пахощами. /2/ Там немає жодного дерева, а тварини всілякі: зустрічалося на шляху багато диких ослів та великих страусів. Траплялися також дрохви і газелі. Вершники часто ганялися за цими тваринами. Осли, коли їх переслідували, відбігали вперед і зупинялися, бо ж вони бігали набагато прудкіше, аніж коні. Коли коні наближалися, вони знову повторювали свої дії, і не випадало змоги їх наздогнати, хіба що в тих випадках, коли вершники ставали в різних місцях і полювали по черзі. М’ясо впійманих ослів нагадує оленяче м’ясо, але трохи ніжніше за нього. /3/ Проте ніхто не спіймав жодного страуса, а ті вершники, які влаштовували гонитву за ними, швидко припиняли її: тікаючи, страус відбігав далеко вперед, спритно перебираючи ногами під час бігу з піднятими мов вітрила крилами. Але дрохву можна було спіймати, якщо її раптово сполохати, бо вона літає недалеко, мов куріпка, і швидко втомлюється. М’ясо у неї напрочуд смачне.

/4/ Проходячи цією областю, вони прибули до річки Маску, завширшки в плетр. Річка оточує велике, але безлюдне місто, на ім’я Корсота. Там вони пробули 3 дні і запаслися провіантом. /5/ Звідти Кір проходить пустелею, маючи правобіч Євфрат, за тридцять переходів 90 парасангів і прибуває до Піл [60] Слово «піли» грецькою означає «брама». Тут проходив кордон вавилонської області. . На цих переходах від голоду загинуло чимало в’ючної худоби, бо там не було ані трави, ані дерев, і вся місцевість була голою. А місцеві жителі живуть тим, що викопують біля річки жорнові камені й обробляють їх. Вони везуть їх до Вавілону, продають і купують на ці гроші продовольство. /6/ Тим часом у солдат скінчився хліб, а купувати його можна було лише у лідійських купців, які перебували у варварському війську Кіра, за ціною 4 сіклі за капіфу пшеничного або ячмінного борошна. Сікль дорівнює 7,5 аттіцьким оболам, а капіфа — двом аттіцьким хойнікам [61] Капіфа — перська міра сипучих і рідких тіл, що дорівнювала приблизно 2,3 л.; сікль — перська срібна монета, вагою 5,6 г.; обол — грецька дрібна срібна монета; хойнік — грецька міра сипучих тіл, дорівнювала приблизно 1,1 л. . Тому солдати харчувалися м’ясом. /7/ Деякі з цих переходів Кір дуже розтягував, особливо коли виникала потреба дістатися до води чи до трави.

Одного разу трапився вузький прохід і болото [62] Між центральною частиною пустелі і Євфратом зустрічаються місцями величезні, вкриті багнюкою, простори, — результат випару опадів. , де застряли колісниці. Кір із дуже знатним і багатим почтом зупинився і звелів Елусу і Пігрету взяти загін із варварського війська і витягти колісниці. /8/ Бачачи ж, що ті пораються біля них надто повільно, він розлютився і звелів знатним персам із свого почту підсобити. Тут можна було спостерігати за виявом зразкового послуху. Перси, хто де стояв, скидали із себе багряні кафтани, стрімголов кидалися вперед, навіть із крутого пагорба, немовби вони змагалися з бігу, причому на них були ошатні хітони і строкаті анаксиріди [63] Анаксиріди — довгі й вузькі перські штани. , а в деяких навіть гривні на шиї і браслети на руках. У цьому вбранні вони стрибали прямо в болото і швидше, ніж можна було подумати, витягли колісниці на руках. /9/ Взагалі-το усе це свідчило, що Кір, мабуть, квапився і зупинявся лише заради поповнення провіанту або з якоїсь необхідності, вважаючи, що чим швидше він ітиме, то менш підготовленим до битви зустріне царя, а що повільніше буде рухатися, то цар краще спорядиться на війну. Уважний спостерігач міг переконатися, що царська держава — могутня просторами та людністю [64] За підрахунками вчених, населення перської держави становило не менше 50 млн. чоловік. , але в разі раптового удару виявилася б її слабкість через протяжність шляхів та розпорошеність сил.

/10/ Після переходів пустелею, по той бік річки Євфрату військо розташувалося навпроти великого і квітучого міста Харманду. Там солдати купували продовольство, переправляючись на плотах таким чином: шкіряні лантухи, які були у них, вони набивали сіном, потім зв’язували і зшивали їх, щоб сіно не промокало [65] Спосіб переправи через річку, практикований у тих місцях і донині, описаний також і в Арріана (Анабазис, III, 29, 4) і в Бехістунському напису Дарія. . На них вони переправлялися і забирали продовольство, вино, виготовлене з плодів пальми, і хліб із проса, бо цих продуктів у країні було вдосталь.