Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

Після цього, за наказом Кіра, усі присутні доторкнулися до пояса Оронта, що означало смертний вирок [67] Про цей спосіб прирікання на смерть через доторк до поясу обвинуваченого згадується і в Геродота (1,137), щоправда в ідеалізованому світлі, і в Діодора (8, 30). , причому усі повставали, в тому числі і родичі Кіра. Відтак його вивели ті, кому було доручено. А коли його побачили люди, які раніше падали перед ним навколішки [68] В Персії під час появи царя всі підданні мусили падати перед ним на коліна, виражаючи цим поклоніння, мов божеству. Судячи з розповіді Ксенофонта, деякі перські вельможі також запроваджували подібний вияв пошани до себе. , вони й тепер зробили це, хоч і розуміли, що його ведуть на страту. /11/ Після того, як він був введений у намет Артапана, найвідданішого із скіпетроносців [69] Очевидно, цей титул носили євнухи царського гарему. . Кіра, ніхто ніколи більше не бачив Оронта ані живим, ані мертвим, ніхто навіть не міг достеменно сказати, яким чином він помер, кожен уявляв це по-своєму. Навіть могили його ніколи ніхто й не бачив.

/1/ Звідси Кір проходить землями Вавілонії у три переходи 12 парасангів. На третьому переході Кір робить огляд еллінів та варварів на рівнині опівночі: він вважав, що на світанку прийде цар із військом і здійснить напад. Кір звелів Клеархові командувати на правому фланзі, а фессалійцеві Менонові — на лівому, а сам вишикував своє військо у центрі. /2/ Після огляду вже вдосвіта прибули перебіжчики з війська великого царя і надали відомості про його сили.

Кір скликав еллінських стратегів і лохагів, обговорював з ними тактику бою, і підбадьорював присутніх, вселяючи в них бойовий дух такими словами: «Елліни, я закликав вас до війни як спільників не тому, що у мене бракує людей (варварів). А залучив вас на свій бік, бо вважаю вас відважнішими і надійнішими за слабкодухих варварів, хай навіть і дуже багатьох. Ви — вільнолюбні люди, гідні тієї свободи, яку ви здобули, яка, на мою думку, і є вашим щастям. І знайте, я теж ціную свободу над усі багатства і все інше. /4/ Зрештою, я з’ясую вам і те, яким чином відбудеться битва. Військо у царя — величезний натовп, і наступає він із галасом, і якщо ви витримаєте їхній натиск, то за подальше мені і самому соромно сказати, яких людей ви побачите перед собою в цій країні. Якщо виявите мужність і візьмете гору, то кожному з вас, хто забажає повернутися додому, я дам винагороду, гідну заздрощів, проте сподіваюся, що багато хто з вас волітиме залишитися у мене на службі».

/5/ Тоді Гавліт, присутній там самоський вигнанець і довірений Кіра, сказав: «Одначе, Кіре, деякі кажуть, ніби ти багато обіцяєш нині тому, що перебуваєш у таких небезпечних обставинах; а коли здобудеш перемогу, то забудеш про власні слова. Інші ж кажуть, що й коли прагнутимеш віддячити, усе ж не зможеш виконати своїх обіцянок». /6/ Вислухавши це, Кір сказав: «Солдати, але ж наше батьківське царство настільки велике, що воно сягає на півдні тих місць, де люди не в змозі жити через спеку, а на півночі — країв, у яких неможливо мешкати через холод; усіма областями, розташованими між цими краями, управляють цареві сатрапи. /7/ У разі нашої перемоги правителями у цих областях ми призначимо наших друзів. То ж я боюся не того, що у разі успіху я не зможу щедро обдарувати усіх моїх друзів, а жалкуватиму з приводу того, що деяких з-поміж вас усіх не буде змоги винагородити. Кожний з вас, еллінів, отримає від мене по золотому вінку» [70] Кір тут наслідує еллінський звичай нагороджувати переможців вінками. . /8/ Присутні, чуючи такі слова, ще дужче запалилися духом і передали ці слова усім іншим еллінам.

Тоді ж до нього приходили стратеги й інші командири з еллінів і просили сказати їм, яка їх очікує винагорода у разі перемоги. /9/ Кір відпускав їх, задовольнивши бажання кожного. Усі, хто мав розмову з ним, вмовляли його не брати особистої участі у битві, а залишатися позаду війська.

У цей час Клеарх несамохіть запитав у Кіра: «Як ти гадаєш, Кіре, твій брат одважиться на битву з тобою?» «Клянуся Зевсом, — відповів Кір, — оскільки він син Дарія і Парісатіди і мій брат, то я не здобуду царства без бою».

/10/ Кількість еллінів у шикуванні становила рівно 10400 воїнів із щитами — гоплітів, і 2500 пелтастів, а число Кірових варварів становило 100000 і близько 20 колісниць із серпами [71] Згідно з Ксенофонтом (Кіропедія, 6,1, 30), звичайні бойові колісниці були перетворені на серпоносні колісниці за Кіра Старшого. . /11/ Вороже ж військо, як казали, складалося із 1 200000 чоловік [72] Як вважають, армії обох супротивників були приблизно однакові за кількістю (по 30 000 чоловік), але Артаксеркс мав відчутну перевагу в кінноті (6000 проти 2500), що й вирішило підсумок битви. і 200 колісниць із серпами. А ще у них було 6000 вершників, якими командував Артагер; вони шикувалися попереду самого царя. Командувачів царського війська (стратегів і вождів) було четверо — Аброком, Тіссаферн, Гобрій й Арбак, і в кожного командувача було по 300000 солдатів. /12/ Із цих сил у битві взяло участь 900000 чоловік і 150 колісниць із серпами, тому що Аброком, йдучи із Фінікії, запізнився на битву на п’ять днів. /13/ Такі відомості про це надали Кірові перебіжчики з ворожого (царевого) стану до битви, а ті вороги, які були схоплені в полон після битви, підтвердили це.