Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

Ізіда — єгипетська богиня, уособлення родючості долини Нілу, покровителька мореплавства. Її культ було занесено в Рим у II ст. до н. е. Шанувальники цієї богині були серед різних класів населення. Культ Ізіди мав велике поширення серед жінок. Двічі на рік справлялись урочисті свята на. честь Ізіди. Під час весняного свята врочисто освячували корабель Ізіди. Осіннє ж свято присвячене було спогадам про те, як богиня шукала тіло свого чоловіка Озіріса, вбитого злим Сетом. Сумне богослужіння набирало радісного настрою з моменту знайдення Озіріса та його воскресення. Культом Ізіди займався великий штат жерців різного рангу. Вибрані віруючі допускались до особливих таємничих посвячень, які полягали в урочистих, прихованих від непосвячених осіб, церемоніях.

Ізіда як богиня моря відкривала на початку березня мореплавство.

Троянда була священною квіткою Ізіди.

Осел в Єгипті був посвячений богові смерті і всілякого лиха Сету-Тіфону, який вбив свого брата Озіріса..

Ахеронт — у давньогрецькій міфології річка в країні померлих; синонім усього підземного світу.

Стігійські простори — підземний світ (від річки Стікс. Див. примітку 41 до кн. II).

Елісейські поля, або Елісій — країна вічного загробного блаженства, де перебували після смерті обранці богів — благочестиві віруючі.

Камени — римські Музи, покровительки мистецтва й літератури.

30 Серапіс, або Сарапіс — одне з найважливіших божеств елліністичного Єгипту. Його культ значно розповсюдився поза Єгиптом — у Греції, по всій Римській імперії. Зображався Серапіс зрілим чоловіком, з бородою і з корзиною плодів на голові.

Лампа — символ істини й надії.

Пальмова віть і кадуцей — атрибути єгипетського бога Анубіса.

Сосок, наповнений молоком, — символ материнської турботи Ізіди.

Віялка — символ родючості і водночас чистоти.

Амфора з водою символізує значення води Нілу для врожайності долини Єгипту, присвяченої Озірісу, який уособлює цю ріку.

Анубіс — єгипетське божество, зв'язане з культом мертвих; його зображали у вигляді чоловіка з головою шакала. Як провідник душ покійників у підземне царство ототожнювався з грецьким Гермесом (римським Меркурієм).

Під виглядом корови в Єгипті шанували богиню Хатхор, тут ототожнену з Ізідою.

Урна з нільською водою (символ Озіріса) і змією (символ Ізіди) символізувала єднання Ізіди й Озіріса.

У сірці вбачали властивість очищати не тільки у фізичному, а й моральному розумінні.

Корма корабля мала вигляд гусячої голови, бо гуска була священним птахом Ізіди.

Пастофори — грецьке слово, досл. «ті, що несуть зображення богів»; тут: жерці, котрі несли зображення Ізіди в капличці.

Йдеться про весняне свято Ізіди — відкриття мореплавання. Див. примітку 22 до кн. XI.

Священні дерева — лавр, мирт, розмарин та олива.

Каядід — латинське слово, досл. «сліпучо-білий», «білосніжний».

. .. вітаючи хід сонця… — ранкова молитва до Озіріса, ототожнюваного з богом Сонця.

У деяких східних релігіях (іудаїзмі, культі Ізіди) заборонялось, посвяченим споживати м'ясо деяких тварин, зокрема свиняче.

Мова йде про залежність долі людини від небесних світил. Астрологія, розповсюджена в античні часи, займалась віщуванням майбутнього людей на основі положення зірок або планет. Ізіда, як володарка небесних світил, що керує їхнім рухом, впливає за їх посередництвом на долю людини.

Йдеться про єгипетські ієрогліфи.

Припускають, що мається на увазі демотичне письмо (від гр. demotikos — народний). Єгипетське письмо (VIII ст. до н. е. — V ст. н. е.), яке, являло собою спрощену видозміну ієрогліфічних знаків, — перехідний ступінь до коптського письма.

В єгипетських містеріях, зокрема в культі Озіріса, посвячений прирівнювався до цього бога; він проходив через уявну смерть, потойбічні страждання й воскресіння до нового життя.