Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

Провінції, які були у віданні імператора, а не римського сенату, управлялись намісниками, так званими прокураторами. Податки, зібрані з таких провінцій, передавались у казну імператора (fiscus). Намісник із зарплатою в 200000 сестерціїв (ductntarius) належав до високооплачуваних сановників.

Див. примітку 17 до кн. III.

Плотіна сховала гроші й коштовності в пояси, пам'ятаючи про можливість розбійницького нападу.

Закінф — острів у Іонійському морі, біля західного берек Пелопоннесу.

Акцій — мис і місто на західному узбережжі Греції в Акарнанії. Біля нього в 31 р. до н. е. відбулась вирішальна битва між Октавіаном і Антонієм.

Лахміття назване коштовним, бо в ньому Гем переховав велику суму золотих грошей.

Талант — найбільша в давні часи вагова й грошова одиниця, широко розповсюджена в Греції, Месопотамії, Єгипті, Сірії. Аттічний талант як вагова одиниця дорівнював 26,2 кг.

Див. примітку 13 до кн. IV.

Вино стародавні греки й римляни змішували з теплою водою. Гем підігрівав вино, не додаючи води, щоб розбійникам здавалося, що вони п'ють його розбавлене водою.

Клієнти — у Стародавньому Римі неповноправні громадяни, що юридично й матеріально залежали від свого опікуна-патрона. Домашні вихованці — раби, які народились і виросли в домі хазяїна.

Вактрія — країна в Азії (тепер Афганістан). Вактрійські верблюди — двогорбі верблюда.

Юпітер (Зевс) вважався охоронцем прав гостинності, тому мав епітет Гостинний.

. .. про фракійського царя… — Мова про Діомеда, царя фракійського племені бістонів, який годував своїх диких коней людським м'ясом.

Беллерофонт — син корінфського царя Главка, якому богиня Афіна-Паялада дала крилатого коня Пегаса, щоб він міг перемогти потворну Хімеру. Тут осел порівнює себе з Пегасом.

Мелеагр — син калідонського царя Ойнея і Алфеї, організатор полювання на калідонського лісового кабана, в якому взяли участь найвидатніші грецькі герої. Після полювання в суперечці Мелеагр убив братів своєї матері, за що вона прокляла сина і спалила головешку, від збереження якої залежало життя Мелеагра. Як тільки головешка згоріла, герой помер.

Правда — богиня, дочка Зевса (Юпітера), мати Доброти.

Обожнюючи загиблого чоловіка, Харита вшановувала його у вигляді бога Лібера, ототожнюваного з грецьким Діонісом, очевидно, тому, що між чоловіком і богом знаходила якісь спільні риси.

Тразілл — ім'я, яке характеризує його носія; по-грецьки воно означає: «нахабний», «зухвалий». Аналогічно «говорящими» іменами є: Харита — «принадна», «мила» і Тлеполем — «відважний», «войовничий»,

Жалоба по небіжчику становила десять місяців; стільки колись мав у стародавніх римлян рік (Овідій. «Календар», І, 35).

Тобто між 6 і 9 годинами вечора.

Богині помсти — Фурії.

Див. примітку 16 до кн. VII. Тут осел тлумачить міф про Беллерофонта, Пегаса й Хімеру в гумористично-раціоналістичному дусі.

Римляни вірили, в кожного є свій «геній» — добрий дух, який вважався виразом сили даної людини, її життєвої енергії і водночас її охоронцем протягом усього життя.

Пастухи були рабами-втікачами, тому боялися, що їх будуть розшукувати.

Окличник цей керував аукціоном.

Батьківщиною культу Сірійської богині Атаргатіс була Сірія. Головний храм її був у місті Гіераполіс. Про культ цієї богині дає уявлення твір «Про Сірійську богиню», який приписували Лукіану, письменникові II ст. н. е. Культ її відзначався істеричним екстазом, свята на її честь мали оргіастичний характер. Жерці богині, так звані галли, були скопці, носили жіночий одяг. Через свої дикі, екстатичні танці й жебрачий спосіб життя мали погану репутацію.

Каппадокія — гірська країна в Малій Азії, славилась годівлею коней. Жарт у цьому місці полягає в тому, що окличник розхвалює непоказного осла як породистого коня.

Астрологія, яка проникла в Рим з Близького Сходу, користувалась великою популярністю. Римські імператори мали навіть своїх придворних астрологів, які їм пророкували майбутнє.