Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

Нижче наведена новела також потрапила в «Декамерон» Дж. Боккаччо (див. День VII, новела 2).

Закон Юліїв (див. примітку 31 до кн. VI) відзначався надзвичайною суворістю. Чоловік і батько жінки, винної в перелюбстві, повинні були обов'язково притягти винну та її коханця до суду, і обоє — вона і він — зазнавали суворої кари. Навіть батько жінки, пійманої на перелюбстві, мав законне право вбити дочку і її коханця.

Фраза з описом сходу сонця — наслідування врочистого стилю Гомера — звучить тут пародійно.

Мірошник повідомив жінку про розлучення не особисто, а за посередництвом третьої особи усно або письмово.

Перша стадія глибокої жалоби тривала дев'ять днів.

Поетичне визначення пори року. Сонце вступав в сузір'я Козерога на початку зими.

Грецький дорожній стадій дорівнював 240 крокам, тобто 157,5 м.; отже, 60 стадій приблизно дорівнює 9,6 км.

Стародавні римляни вірили в різні забобони. Колегія гаруспіків ворожила по нутрощах жертовних тварин і тлумачила небесні знамення, авгури, або птаховіщуни розгадували волю богів по польоту птахів і по тому, як дзьобають зерно священні кури.

Фурії (у греків Брінії, або Евменіди) зображались у вигляді осоружних старих бабів зі зміями у волоссі, p бичами або факелами в руках.

У римській армії центуріони, тобто сотники, постійно носили при собі жезл, що був за ознаку влади і служив засобом покарання воїнів. Тут цей рядовий воїн захопив жезл для залякування цивільного населення.

Втрата меча розцінювалась у римській армії як серйозний злочин; мало того, як зневага величі імператора, бо, приймаючи військову присягу, воїни клялися генієм імператора.

Тут має місце злиття двох грецьких прислів'їв. Дуже популярною була приказка «про тінь осла», тобто про дрібницю. Друга — менш популярна: «через осляче підглядання». Також і цю приказку вживали тоді, коли хтось судився через щось, не варте уваги. Виникла вона начебто від того, що один гончар дав позов у суд на власника осла, який засунув голову в його майстерню, скинув і розбив кілька горшків. Апулей контамінував дві приказки, поставивши другу на першому місці, а першу — на другому.

Котурни — грецька назва певного виду взуття, У давньогрецьких і римських акторів котурни — це вид сандалій з дуже товстою підошвою; взували їх з метою збільшення зросту виконавця ролі в трагедіях для надання більшої величі образам героїв та богів. У акторів, які виступали в комедіях, було легке взуття — сокк. В метонімії котурн і сокк означають трагедію й комедію.

Новелу про отруйницю запозичив у свою збірку «Італійські новели» Дж. Фіорентіно.

Побиття камінням (каменування) не було покаранням, передбаченим римським законодавством. Це вияв стихійного обурення народу з приводу особливо кричущого злочину.

Курія — будинок, в якому відбувались засідання римського сенату. Тут: назва будинку місцевого сенату.

Судилище бога Марса, тобто ареопаг — найвищий орган судової влади родової аристократії в стародавніх Афінах, названий так від пагорба, який мав назву пагорб Ареса, бога війни (Areios pagos — Аресів пагорб). В його компетенцію входили зокрема справи про кровопролиття. Ареопаг став синонімом високого судового трибуналу. Риторичні виступи на ньому заборонялись.

Кара за вбивство родича (батька, матері, інших рідних) була надзвичайно сувора. Після того, як убивцю вишмагали до крові різками, його зашивали із змією, мавпою, собакою й півнем у шкіряний мішок і топили в норі. Якщо ж не було, поблизу моря, убивцю кидали на поталу диким звірам.:

У римському судівництві судді — висловлювали своє рішення на навощених табличках за допомогою одного з трьох скорочень: С = condemno — засуджую. А = absolvo — виправдовую, NL — non liquet — питання неясне (формула, якою суддя утримувався від рішення).

Див. примітку 8 до кн. III.

Мандрагора — рослина, яку застосовували, як снотворний і обезболюючий засіб. Корінь мандрагори, який нагадував людську постать, вживали в середні віки як магічний лікувальний засіб, носили як талісман.