Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

Кенхрей — головна гавань Корінфа (нині Кенхріес).

Саронічним морем. названа тут Саронічна затока, одна з заток Егейеького моря, на південь від Аттіки.

Звертаючись до місяця, Луцій моляться не богині місяця Селеві (як слід було б очікувати), а єгипетській богині Ізіді.

Піфагор (VI ст. до н. е.) — грецький філософ, родом з острова Самоса, засновник філософської школи в Кротоні (Південна Італія). Сімка вважалась священним числом не тільки в піфагорейській школі, а й в деяких релігійних та містичних ученнях.

У своїй молитві Луцій ототожнює Ізіду з іншими богинями: Церерою, Венерою, Діаною, Прозерпіною, прирівняною тут до Гекати, і Юноною як царицею неба. Це один з виявів синкретизму, тобто тенденції до злиття різних релігійних учень в одне, ототожнювання всіляких богів і скорочення їх числа. В цій книзі видно намагання зробити єдиними верховними богами єгипетських богів Ізіду й Озіріса за рахунок ліквідації інших. Філософською основою синкретизму було містичне вчення секти орфіків та неоплатонізм — філософський напрям, розквіт якого припадає на ІІІ ст. н. е. (Плотін, Ямвліх, Прокл).

Див. примітку 5 до кн. VI. За міфом, винахідницею землеробства була Церера (Деметра), а до того часу люди споживали жолуддя. Першим учнем Церери в справі обробітку землі був Тріптолем, син елевсінськюго царя Келея. Завдяки йому Елевсін став центром культу Деметри.

Ефес — велике місто на Іонійському побережжі Малої Азії, відоме храмом Артеміди, одним із семи чудес світу. Артеміда (Діана) вважалась покровителькою породіль.

Прозерпіна ототожнюється тут з малоазійською Гекатою, похмурою богинею підземного царства, володаркою злих демонів, привидів, нічних кошмарів, покровителькою чаклунства. Священною твариною Гекати був собака, в жертву приносили їй щенят. Гекату зображали жінкою високою на зріст, із смолоскипом у руці, інколи з трьома головами.

Це стосується Діани (Артеміди), богині полювання.

Хлібні колоски й дракони були атрибутами Церери (Деметри). Тут приписуються Ізіді, яка перебрала на себе всі функції й атрибути античних богинь.

Багатобарвна шата — символ багатогранної влади Ізіди.

Чорний плащ — вбрання Прозерпіни, богині підземного царства.

Брязкальце, тобто систр.

Судно було одним з ознак влади Ізіди як богині моря й опікунки мореплавців.

Пальма — символ перемоги..

Фрігійці — населення Фрігії, країни в Малій Азії, вважались найдавнішим народом у світі. Так твердить грецький історик Геродот (V ст. до н. е.) у своїй «Історії» (кн. II, розділ 2). Щоб вирішити суперечку між єгиптянами й фрігійцями, котрий з цих народів старіший, фараон. Псамметіх наказав виховувати двох немовлят осторонь від людей. Після двох років першим словом, яке вимовляли діти, було слово «бекос», що по-фрігійськи означає «хліб». На основі цього експерименту було визнано пріоритет походження за фрігійцями.

Пессінунт — місто в Малії Азії, центр культу Кібели (див. примітку 18 до кн. VIII).

Мінерва Кекропічна , тобто Афіна Паллада, — головна богиня Афін, ототожнювана з римською Мінервою. Кекропічною названа від імені Кекроиа (Кекропса), міфічного засновника Афін (місто Кекропса — Афіни).

Див. примітку 18 до кн. IV.

На Кріті, що славився знаменитими лучниками, поширений був культ Бритомартіди, або Діктинни, опікунки мисливців, рибаків, моряків. Згодом Діктинну ототожнювали з Артемідою (Діаною).

Сіцілійці названі тримовними, бо на Сіцілїї користувалися трьома мовами: латинською, грецькою (особливо в грецьких колоніях і місцевою (сіцілійською) говіркою. Прозерпіна має епітет Стігійської від річки Стікс у підземному царстві.

Рамнузія — епітет Немезіди — богині справедливої помсти, культ якої процвітав в аттічному селищі Рамнунті.

Арійці — стародавній народ, що населяв територію теперішнього Ірану. Інше припущення, що мова йде про африканське плем'я такої ж назви, згадуване істориком Лівієм (кн. XXXIII, розділ 18).