Апулей - Метаморфози, або Золотий осел

Військовий трибун — командир у римській армії. Їх було по 6 на кожен легіон.

Полінік — син царя Фів Едіпа, вигнаний своїм братом Етеоклом, утік в Аргос, звідки повів військо на своє рідне місто і проти рідного брата. Обидва брати загинули у братовбивчому поєдинку, їхні імена стали синонімом ворогуючої пари братів. Цей міф покладено в основу сюжету трагедії Есхіла «Семеро проти Фів».

Фіней — фракійський цар і віщун. Він за намовою нової — жінки скатував своїх двох синів, народжених від покинутої ним дружини Клеопатри (за іншою версією — осліпив їх). Крім того, відкрив людям наміри богів. За все це боги осліпили його й наслали на нього гарпій — міфічних потвор-птахів з дівочим лицем і залізними пазурами, які забирали й запаскуджували його їжу, через те його мучив вічний голод. Див. також примітку 28 до кн. II.

. .. на керівну посаду… — Й деться про посаду цензора. Цензорів у Стародавньому Римі обирали строком на п'ять років. Їх компетенцією було: наглядати за звичаями, розподіляти громадян за майновим цензом на класи, визначати розміри податків, такі завдання, як проведення громадських робіт, здача відкупів тощо.

Галлія — римська провінція (теперішня Франція). Фессалійські й галльські коні мали добру славу в античні часи.

Фалери — металічні бляхи, які прикрашали кінську збрую.

Пасіфая — дружина крітського царя Міноса, яка вступила в любовний зв'язок з биком і народила потвору Мінотавра.

Незгода (лат. Rivalitas) — уособлення незгоди, розбрату.

Вірність (лат. Fides) — уособлення вірності, чесності.

«Священний» напій — відвар еллебора — чемериці, який застосовувався як ліки проти душевних захворювань та епілепсії, а також як рвотний і проносний засіб.

Цілюще з точки зору Прозерпіни , тобто таке, що зажене на той світ (іронічно сказано).

Згідно з римським заковом, який набрав чинності в часи панування імператора Клавдія (правив з 41 по 54 рр.), маєток померлої дитини ставав власністю матері, немовби як втішення за втрату дитини. Така спадщина мала назву «скорботної».

Піррічний, або дорійський танок — військовий танок, який виконувався під гру на флейті й наслідував рухи воїнів під час бою (наступ, удари, замахування, відступ).

Апулей дає докладний опис пантоміми, тобто театральної мімічної вистави, яка супроводилась музикою (відповідав теперішньому балету). Пантоміми набули великої популярності в часи імперії, витіснивши зі сцени комедії й трагедії.

Ідейська гора — біля підніжжя гори Іди (Мала Азія) стояло місто Троя.

Паріс — син троянського царя Пріама й Гекуби. В суперечці трьох богинь Гери, Афіни й Афродіти про те, котра, з них найвродливіша, визнав перемогу за Афродітою, віддаючи їй золоте яблуко з написом: «Найвродливішій». Див. також примітку 22 до кн. IV.

Ефеби — афінські юнаки у віці від 18 до 20 років відбували військову повинність. Ефеби носили хламиди (вид плаща).

Кадуцей — жезл оповісника, атрибут Меркурія як вісника і окличника богів.

Кастор і Поллукс — брати-близнюки, сини Зевса й Леди, з яких Кастор був смертний, а Поллукс (Полідевк) — безсмертний. Після смерті Кастора Зевс дозволив, щоб брати проводили один день на небі, другий — у підземному царстві. Називали їх Діоскурами, тобто синами Зевса.

Мінерва — римська богиня мудрості (у греків Афіна), дочка Юпітера, покровителька ремесла й науки.

Див. примітку 32 до кн. IV.

Див. примітку 32 до кн. IV.

Викрадення Єлени Парісом стало причиною Троянської війни і в результаті — зруйнування Трої.

Паламед — син евбейського царя Навплія, воював під Троєю. Його, несправедливо обвинуваченого Одіссеєм у зраді, греки забили камінням.

Див. примітку 13 до кн. III. Улісс — інакше Одіесей.

Мається на увазі засудження до страти грецького філософа Сократа в 399 р. до н. е., обвинуваченого у безвірництві й розбещуванні молоді. На запитання одного з учнів Сократа — Херефона, чи є хто мудріший за Сократа, дельфійський оракул відповів, що мудрішого від нього немає.