Тетяна Байда - Хрещені вогнем

Отця Сергія Андрощука родом з Горохівщини засудили у 1948 році нібито за крадіжку, а насправді за націоналізм. Він мав парафії в місті Рожище, в селах Стара Гута Любомльського району і Пустомити Локачинського району. За статтею 54-1 (а) військовий трибунал засудив на 10 років ув’язнення священика Василя Борецького з села Козлиничі Маневицького району. 5 липня 1946 року відправили на Колиму отця Гордасевича Леоніда. Івана Брука, справжнього патріота й ерудита, котрий закінчив університет, вінчав повстанські пари, кадебісти заарештували в 1947 році. Отець Йоаким Гаюк, родом з села Романів, теж засуджений на 10 літ таборів у 1946 році...

- А чи знали ви, отче, такого батюшку... Як його? Е-е... Олексія Гловацького? - перервав розповідь капелана хтось із повстанців. - Пам'ятаю, як він одружувався з гарненькою вчителькою. Служив у селах Несвічі та Лаврів. Ходили чутки, ніби його за щось убили бандерівці.

- Олексія Гловацького? Щось знайоме... Може, й знав його, але у моєму щоденнику такого прізвища нема. Ніколи не чув, щоб наші хлопці вбивали священиків, хіба що банда лжебандерівців. Ті можуть...

- А я чув, що батюшку Гловацького замордували поляки, - озвався немолодий повстанець з козацькими вусами.

- Вибачте... Чого не знаю, того не знаю. Тут у мене записаний Семен Говдій родом з Кічкарівки Луцького району. Служив отець у Ківерцях, Боголюбах, Голобах. Я знав його особисто... У Новому Загорові народився Андрій Гоян, священик-патріот. Він і похований на горі біля монастиря. Був настоятелем у селі Конюхи Локачинського району, в селі Топилищі Іваничівського району. Також репресований радянською владою. А далі... Далі отець Григорій Жукович з села Хотишева. Там у Замшанах Ратнівського району була станиця сотника УПА «Соловейка». Священик усіма силами допомагав нашим хлопцям, таємно поховав їх у лісі після трагічного бою з більшовиками. У січні 1946 року священика заарештували енкаведисти, на допитах щось відбили всередині, тож у червні 1947 року він помер.

- А я добре знав батюшку Іону Зінкевича. Він народився в селі Гірка Полонка. Мав парафію в Кульчині, потім у Затурцях. Отець Іона благословив мене, коли я йшов в українську партизанку, - знову вступив у розмову вусатий. - Сам я теж родом із Затурець.

- Ага, ага! І в моїх нотатках є батюшка Іона Зінкевич. Справді, це національно свідомий чоловік. Нічого злого про нього не можу сказати.

- А я добре знаю батюшку Миколу Кравчука з села Жабча, що на Горохівщині. Його три брати пішли в УПА, а він допомагає нам, чим може...

- Наш священик Микола Коцюба, родом з Радомишля, також у тюрмі...

- Не так давно кадебе заарештувало священика Михайла Мазейчука із села Заріччя Володимир-Волинського району. Народився він у 1903 році, вже й не молодий...

- Батюшку Івана Майбороду вивезли з сім'єю в Казахстан...

- А Гната Мартинюка з Ковельщини вбили у Великому Порську Голобського району, Бачили б ви, яка у нього церква! Вся у національних жовто-блакитних кольорах з безліччю вишитих рушників і хоругв. Не церква, а великодня писанка!

Повстанці перебивали один одного, кожен хотів розповісти про того патріота-священика, якого особисто знає.

- Та цитьте ви, не галдіть всі разом! Нехай капелан говорить! - приструнив побратимів вусатий повстанець. - Говоріть, отче!

- Що багато говорити? Скажу тільки, брати мої, що й високе духовенство йде з нами в ногу. Наприклад, Почаївський ігумен Палладій, хоч родом з Полтави, а життя віддасть за самостійну Україну. Це він мене рукоположив на капеланство в УПА. Архієпископ Почаївський Іов, у миру Володимир Кресович, зробив багато добра для Української Автокефальної Православної Церкви. Він постійно перебував під нацистським і більшовицьким пресом. У 1945 році чекісти поділи його невідомо куди. Митрополит Полікарп, в миру Петро Сікорський, народився в Каневі на Черкащині, а вірно служив українцям на Волині. Хто його не знає? Один із стовпів автокефалії! Його переслідували і нацисти, і більшовики. Протоієрей Федір Рафальський був жорстоко замордований енкаведистами. Великий мученик... Йому, ще живому, вирізали на грудях хрест. Ну а благочинний Володимир Кульчицький з Колок, нащадок одного з найвідоміших священичих родів на Волині... Мабуть, дехто з вас пам'ятає, як він дзвонами піднімав людей, як зі зброєю в руках захищав від нацистів Колківську Народну Республіку. Скільки цей священик врятував людей, зокрема поранених повстанців! 8 травня 1945 року його засудили за статтею 54-1 (а) на 15 років каторги і на 5 років позбавлення в правах. За логікою, комуністи повинні були б нагородити отця Володимира, адже він воював з німцями. Я чув, що коли в Луцьку комуняки зносили цвинтар, то в могилах мирян були кістки, а в могилах, де були захоронені священики, збереглися висохлі тіла. Нетлінні мощі праведників... Вшануймо їх, брати мої, хвилиною мовчання і помолимось за їхні душі. Вічний їм спокій і Царство небесне!