- Щоразу, отримуючи такі повідомлення, моє серце кров'ю обливається, - казав Василь, ледве стримуючи сльози.
- Не журись, друже! Незабаром і ми будемо фігурувати в большевицькій статистиці! - намагався жартувати «Жайвірок». - Мене тішить, що не так уже й вдало проводять свої каральні операції чекісти. Дивись: провели три тисячі облав і засідок, а вбили тільки сто сорок повстанців. Ось зараз підрахую, який це відсоток.
Хлопець витягнув з кишені блокнотика й огризок олівця, взявся підраховувати проценти:
- Гм... гм... У трьох тисячах - сто сорок чоловік, а в ста боях - у триста разів менше... Отже, буде... Буде... Одне слово, може нічого не буде. Нехай не хваляться! За три місяці – три тисячі операцій проти повстанців! Ха-ха! І сміх, і гріх...
- І сльози, - додав «Хміль». - Які тільки люди загинули... Найкращі! Рідшають наші лави, «Жайвірку», пташечко небесна! А замінити їх ніким.
- Замінять! Святе місце порожнім не буває. Підростуть молоді хлопці та дівчата... Прийдуть!
Василь переживав смерть, бойових побратимів, як особисту трагедію. Проте, окрім сумних звісток, були й веселі. Якогось вечора він отримав зашифрований «грипс»**** від «Орисі». Маленький папірець, згорнутий у трубочку, принесла дванадцятилітня дівчинка. Тремтячими руками Василь відніс його до каганця і прочитав наступне: «Знаходжусь неподалік. Незабаром зустрінемось. Твій брат Іван живий».
Хлопець неймовірно зрадів. Як добре, що взимку він не гайнував часу, а засвоїв таємницю шифрування і правила конспірації, удосконалив російську мову, яку знав ще зі шкільної парти. Тепер він розмовляв російською без акценту, наче справжній москаль, що й комар носа не підточить. А яку ж бо пречудову звістку він отримав! Заради однієї такої шифровки варто жити на світі, без нарікань переносити неймовірні труднощі.
Даремно тішив себе хлопець зустріччю з дорогими людьми. Йшли дні за днями, а Іван та «Орися» не озивались. І якби не важка щоденна праця, то Василь, напевно, вовком би вив на повний місяць.
Зверхники оцінили корисні зв'язки «Хмеля» з працівниками пошти, тому й закріпили за ним ще й кураторство Ковельської залізниці. Хто не знає або хоча б не чув про Ковельську залізницю? Через цю станцію проходять усі шляхи-дороги із заходу на схід і в протилежному напрямку. Саме тут проводилось найбільше диверсій. Залізничний вузол обласного міста Луцька - ніщо в порівнянні з Ковелем. Правда, в Луцьку на пошті під керівництвом «Хмеля» тепер працювало аж дев'ятнадцять перевірених людей. Більшість з них були охоронцями, і підпільники завжди знали, куди й коли переміщаються мішки з грошима і важливі державні документи. А ось на Ковельській залізниці відбувалися провали за провалами. За чотири місяці сорок шостого року чекісти виявили і ліквідували 146 членів ОУН, які тут легально працювали, при потребі переводили через залізничне полотно загони повстанців, руйнували шпали, рейки стрілки, світлофори. Очолювали цю велику групу патріотів «Павленко» й «Залізняк». Ймовірно, що один з них і здавав енкаведешникам відданих Україні людей. В результаті зради всю групу заарештували, піддали на допитах тортурам, після чого військовий трибунал засудив кожного на 15 років каторги.
Василя викликали до командира.
- Мусите ви, друже «Хмелю», взятися за цю справу. Разом із службою безпеки виявляйте зрадників, карайте їх відповідно до революційних законів. Налагоджуйте контакти з новими працівниками Ковельської залізниці. Ми підготували кілька кмітливих хлопців з числа ястребків, котрі працюють на нас. Перевірте їх особисто. Недаремно кажуть: довіряй, але перевіряй. Ми переконалися, що в сітці телефонно-телеграфного зв'язку ви справжній ас, як то кажуть - собаку з'їли. Отже, тепер засукуйте рукави і налагоджуйте роботу після провалу на залізниці.
- Не потягну! - спробував заперечити Василь.
- Це наказ, і розмови тут ні до чого. Виконуйте!
Таким чином, Василь Хмелюк запрягся в дуже важкий віз. Тепер він не мав часу вгору глянути, не те щоб мріяти про кохання. Навіть у снах йому перестала снитися «Орися», він і спав тепер не більше трьох-чотирьох годин на добу. Кохання - коханням, а Україна вище понад усе.
Тримайся, товаришу Кочетков!***** Повстанці приготували ящики з динамітом, який пахне смертю.
-------------------------------
* УГВР - Українська Головна Визвольна Рада.
** Сексот (рос.) - секретный сотрудник.
*** СБ - служба безпеки.
**** Грипси, штафети – зашифровані повідомлення й накази.
Читать дальше