Тетяна Байда - Хрещені вогнем

Василь схаменувся, затиснув свої бурхливі почуття в кулак.

- Ну гаразд. Спасибі, друже... Тепер кажи, де ти швендяв цілий тиждень, чи багато слідів залишив на снігу і чи не приволік сюди «хвоста»?

- Ой, «Хмелю»! Хоч свари мене, а хоч бий! Я провідав своїх батьків! - і його рот розтягнувся в такій широкій усмішці, що хоч зав’язки пришивай. - Приніс вам гостинці: хлібця свіженького і сальця смачненького. Хлопці, налітай!

- Ніякі лихі очі тебе не бачили?

- Не знаю. Присягнути не можу. Одначе впевнений, що «хвоста» не привів. Плутав сліди, як заєць. Про свої походеньки розповім завтра. А зараз - спати! Втомився смертельно! Голова чманіє...

Він перехрестився і повалився в кут на солому.

----------------------------------

*Василь Івахів («Йосип», «Сонар», «Сом») - полковник, перший командирУПА-Північ. Народився на Львівщині. Член ОУН. Арештований гестапо (1941-1942 рр). Шеф штабу УПА Клима Савура. На Сарненщині та Костопільщині налагоджував співпрацю з отаманом «Поліської Січі» Тарасом Боровцем («Бульба»). Загинув 13 травня 1943 року на околиці села Чорниж поблизу Колок в бою з німецькими окупантами. З ним полягли Юліан Ковальський, Семен Снятецькийі і ще дев'ять вояків УПА. Як виявилось пізніше, їх видав німцям місцевий польський шовініст. На честь Василя Івахіва повстанець Микола Галичко («Чорногора») написав пісню «Ой, там на півночі Волині зродилась армія УПА», де є слова: «В перших рядах борців-героїв упав Івахів наш Василь...» Авторка повісті побувала на його могилі.

** Шмінка - губна помада.

***

ДИНАМІТ ІЗ ЗАПАХОМ СМЕРТІ

Через деякий час перебуваня в камері смертників, приречений на страту Василь Хмелюк відчув, що божеволіє. Здавалося йому, ніби стіни наближаються, стеля опускається, і ці бетонні лещата неодмінно розплющать його, задушать в холодних обіймах. Кудись поділося повітря, і в'язень задихався. Він сконцентрував силу і волю, намагаючись викликати спогади минулого. Як тільки перед його очима з'являлися тіні рідних і друзів, почуття страху й тривоги покидало хлопця. Уява переносила його на волю, а там...

...Прийшла весна, і життя підпільників, завирувало бурхливим потоком. Постійна небзебепека здисциплінувала, зблизила людей. Кожен знав, що тільки разом вони зможуть продовжити боротьбу проти поневолювачів.

З наказів Головного Проводу ОУН, з інструкцій та постанов УГВР* стало відомо, що велика кількість упівців злегалізувалася. Хлопці та дівчата зі справжніми й фальшивими документами вступали у вузи, влаштовувались на роботу і таким чином суттєво допомагали повстанцям, які тепер перебували в глибокому підпіллі. Отже, вдень злегалізована молодь вчилася, працювала, а вночі розповсюджувала відозви, листівки, слідкувала за діяльністю органів НКВД, проводила каральні операції проти яструбків та партійно-совєцького активу.

Василеві також пропонували злегалізуватись, отримати паспорт, вступити в «Істребітєльниє отряди» з метою розкладу ворожих сил зсередини.

- Клин клином вибивають, - казали командири.- Червоні комісари засилають до нас своїх інформаторів, сексотів,** а ми до них - своїх агітаторів.

Антирадянська агітація дійсно спрацьовувала, яструбки добровільно зголошувались допомагати повстанцям, навіть у міліції були «свої» люди. Сільські вчителі часто виконували доручення «хлопців з лісу», а голови сільських рад допомагали їм харчами. Бойовики з групи «Хмеля» з перехоплених повідомлень знали, що у 109 селах Волині енкаведисти так і не змогли організувати «Істребітєльних» загонів. На відмовників чекала кара: одних кидали за ґрати, а інших «добровільно-примусово» вивозили на шахти Донбасу.

«Хміль» вийти з підпілля відмовився. Його підвищили в ранзі й нагородили Бронзовим Хрестом бойової Заслуги. Дві його односельчанки працювали на телеграфі Луцького головпоштамту і час від часу надавали цінні відомості. Так, на початку квітня в руки Хмелюка потрапила копія звіту першого секретаря Волинського обкому партії Профагілова за перший квартал 1946 року. Звіт був адресований секретареві Центрального комітету КП/б/У Микиті Хрущову Там було сказано, що за звітний період в області проведено більше 3000 чекістсько-військових операцій, в ході яких убито 141 і арештовано 146 бандитів та 202 оунівців, усього 533 особи. В числі вбитих та арештованих значились відомі імена командирів: «Енея», «Кубіка», слідчого СБ*** «Гнатка», окружного шефа СБ «Федося», окружного референта з пропаганди «Варнака» та інших.