Тетяна Байда - Хрещені вогнем

- «Рудого»?! - в один голос зойкнули «Орися й «Хміль».

- Так, так, «Рудого», командира групи військ УПА «Турів». Тепер можна всього чекати. Він знає усіх провідників і командирів, місця важливих криївок, явок, паролі. На нього чекають страшні тортури. Ті нелюди замордують його...

- А чого ж він порушив присягу? Чому здався живим?

- Ой, там не так усе було, як вам здається. Наш командир не винен. Нещодавно, а саме 26 січня в районі села Яйно Камінь-Каширського району війська НКВД під командуванням старшого лейтенанта Савінова оточили наших хлопців щільним кільцем. Убили в бою сімнадцять повстанців. «Рудий» лежав хворий на тиф з високою температурою в сільській хаті. Там у коморі була подвійна стіна. Зброї при ньому не було. «Застріль мене!» - наказав він медсестрі, коли чекісти вже увірвалися в хату. Вона й стрілила. Та видно, що трусилися руки в дівчини. Важко його поранила, але не вбила. Стікаючого кров'ю командира чекісти на руках винесли з хати, перев'язали рану, заштовхали в «бобік»...

- Звідки знаєш? - з недовірою глянув на Марію Василь.

- Знаю, бо сама там була. Лежала в хліві під жолобом і крізь шпарку бачила, як його виносили з хати.

- А медсестра? Її також схопили?.

- Ні. В останній момент вона пустила собі кулю в скроню, цього разу не схибила, - Марія голосно схлипнула і заридала так, як ридають на похоронах сільські молодиці.

Всі, хто був у хаті, мовчали.

- Голодна я і стомилась дуже. Дайте що-небудь у рота вкинути. Полізу я на піч. Не спала дві ночі... Змерзла... А тобі, «Орисю», ось що скажу. Підеш зі мною до «Сікори». Багатьох зв'язкових енкаведисти половили, постріляли або запроторили в тюрму. Працювати нікому, а роботи - непочатий край.

- Нікуди я не піду. Василя не можу покинути. Ще не оклигав він після сипняка.

Скільки Марія не вмовляла її, скільки не переконувала, ба навіть кричала й погрожувала, однак дівчина затялась:

- Не піду! Ось Василь стане твердо на ноги, тоді й підемо. Обоє...Куди накажуть…

Вона так казала, а доля розпорядилася по-своєму. Незабаром у газеті «Радянська Волинь» було надруковано, що 12 лютого 1945 року в Клеваньському лісі поблизу Оржівських хуторів силами 20-ї бригади внутрішніх військ НКВД під командуванням старшого лейтенанта Хабібуліна був оточений і вбитий командир УПА-Північ «Клим Савур».** З ним у бою полягли ще два стрільці. Їхні трупи повезли в місто Рівне для впізнання. Того ж таки дня Тимофій Строкач відзвітував Микиті Хрущову про блискуче проведену акцію.

- Ну, все! Досить! Терпець мій урвався! - гнівно вигукнув «Хміль». - Гинуть мої друзі, гинуть командири, а ми сидимо в цій норі, мов кроти, і милуємось одне одним. Почуваюся сильним настільки, щоб стріляти з «фінки». Готовий виконати будь-який наказ. П'ята заповідь Декалогу гласить: «Пімсти смерть Великих Лицарів». І я буду мстити! В першу чергу помщуся за нашого Савура. В другу чергу помщуся за братів своїх єдинокровних. А ще хочу знати, що ті комуністичні виродки зробили з моєю сім'єю. Будемо бити ворогів України, люба моя «Орисю», до останнього подиху грудей. Я вірю, що настане час, і на місці загибелі нашого славного командира люди насиплять високий курган, поставлять хрест. Діти ходитимуть до Савур-могили, садитимуть квіти... Це буде колись. А зараз я мушу йти!

- Я з тобою, Василечку. Діждемо Великодня, знайдемо священика... Звінчаємось... Щоб уже навіки разом.

-------------------------------------------------

* Командир УПА «Рудий» - Стельмащук Юрій Олександрович, 1920 року народження, село Коршів, Луцького району, Волинської області. Заарештований НКВД в січні 1945 року. Після тортур розстріляний у Москві.

** Дмитро Клячківський («Клим Савур» - 1911-1945) - полковник, командир УПА-Північ. Народився у Збаражі Тернопільської області. Закінчив гімназію. Студент юридичного факультету Львівського університету Служив у польській армії. Політвязень польських тюрем. Член ОУН. Член управи молодіжної організації «Сокіл» у Збаражі. Обласний провідник ОУН юнацтва на Станіславівщині. Заарештований у Львові, засуджений на кару смерті (процес 59-ти). Вирок замінено на 10 років тюремного ув'язнення. Втік з Бердичівської тюрми у 1941 році. Провідник ОУН міста Львова. Крайовий провідник ПЗУЗ. Організатор і перший командир УПА. З січня 1944 року - командир УПА-Північ. Член Головного Військового Штабу УПА. Загинув у бою із загоном НКВД 12 лютого 1945 року біля Оржівських хуторів Рівненської області. За переказами очевидців, його тіло замурували в стіну Рівненської вязниці. На місці загибелі ветерани УПА насипали символічну Савур-могилу.