Леся Бернакевич - Заходить до хати вампір волохатий

Не сумніваючись, що це завклубом, який дочекавшись, поки батько втратить пильність, намагається заволодіти ємністю з алкоголем (а фельдшерка уже мала можливість переконатися у його загарбницькій натурі в день похорону старої Мухортички), Мар’яні закортіло зробити нападникові масаж, не гірший, ніж щойно старому грабареві. Але, провівши очима чоловічу руку, з подивом побачила, що вона веде до тіла Гудулки і росте з його плеча! Як виявилося, грабар прийшов до тями відразу ж, занюхавши спирт і, ще не встигнувши розплющити очі, насамперед схотів запричаститися. Та для Мар’яни в цю хвилину нічого не було шкода, так вона втішилась воскресінням Гудулки.

— Живий! — галаснула Мар’яна і кинулася до сумки за шприцом.

Файдульський ще декілька днів поспіль повторював, що якби він тоді не дав команди зберігати спокій і не підбадьорив фельдшерку у важку хвилину, то хто зна, чи вдалося б фельдшерці запустити Гудулку. А навіть, якби копач очуняв, то здоров’я у нього вже було б не таке, як треба, переконував односельців сільський голова.

Мар’на збудилася від того, що їй намарилося фантастичне видіння: вона блукає луками, аж раптом її прикрили великим сачком. Мар’яна борсається, але вивільнитися з-під сіти не може. І ніхто не поспішає їй на допомогу. Проте вона чує, що біля неї хтось…скигливо виводить давній мотив про…Вампіра волохатого, який:

Минуло рівно півроку, як фельдшерка спекалась сімейного затишку, і тепер думала, що в її житті вже нічого не станеться. Дні будуть рівні і наперед визначені. Минатимуть серед таких аборигенів, як оця Натальця, що мешкає біля школи: ні разу не ставила перепон своїм болячкам, і ті зайшли так далеко, що їй уже треба було вживати не ліки, а святі Дари.

Чолка підвелася і ввімкнула світло. Їй так бажалося якогось руху, що вискочила б на двір. Та ночі все ще були холодними. В цім суворім краю, де за календарем жінки мали б парадуватися в купальниках, місцеві мешканці бояться висунути з хати ніс без кожуха. Мар’яна була б ладна виплигнути з власної шкіри. Руки й ноги не знали спокою. І вона тільки позирала на вікно, за яким дрімав чорний ліс. Зрідка від неба відривалися зірки. Лише повний місяць був єдиним стабільним світилом і таким яскравим, що, здавалося, ось-ось розірветься від власної повноти…

У двері хтось постукав. Але поява візитера опівночі тепер уже не могла налякати Мар’яну: звикла до несподіваних викликів. Крім того, їй навіть полегшало від думки, що не доведеться нудитися одній і що люди потребують її допомоги. Чолка відчувала свою значущість серед цих невігласів, особливо Мироськи Песючки, яка, потерпаючи двадцять літ від виразки, не переставала нарікати на болі в шлунку. В такі хвилини в фельдшерки так і свербів язик сказати оцій Песючці: «У вас тому болить шлунок, що саме він — хворий, а не… печінка». Але боляща так жалібно скривлювалася, що Мар’яні ставало її шкода, і вона швидко зм’якала. А взяти Рульку! Хоча інфекція не поспішала покидати Рульчине тіло, та Мар’яна своїми заштриками так постаралася, що її життя стало незатишним та нестерпним!

Проте цієї ночі Мар’янчиної допомоги не потребували.

Загледівши на порозі продавлену частину обличчя Лідії Купер’янівни, Чолка завмерла. Бо не сумнівалася: вчителька молодших класів прийшла до неї на розправу. І сторожко поглянула на її руки. Але в них не було ні гострого, ні тупого предмета. Тоді Чолка ще раз окинула пронизливо постать Лідії Купер’янівни. Переконавшись, що з-за пазухи Вулички не видніється лезо сокири, Мар’яна перевела дух.

— Невже до хати не запросиш? — запитала Ліда Купер’янівна після тривалої мовчанки, спостерігши насторожений погляд фельдшерки. Хоча в її голосі не відчувалося злості, проте душа в Мар’яни защеміла. Чолка мучилася в здогадках: що привело до неї дружину Василя та ще й о такій пізній порі?

— Звичайно, проходьте, — вимушено всміхнулася Мар’яна. «Ага, глибше у кімнату мене заманити хоче, щоби не було чути, як почне убивати», — подумала Чолка про вчительку і, коли суперниця увійшла до середини, Мар’яна залишила відчиненими двері свого кабінету: там був телефонний апарат. У випадку нападу можна зачинитися у своїй робітні і викликати міліцію.

— Як справи? — поцікавилася Вуличка в Чолки. Її пізній візит, а тим паче запитання були більш ніж нетактовними. Але вчителька молодших класів, мабуть, хвилювалася і не знала, з чого почати.