Леся Бернакевич - Заходить до хати вампір волохатий

Мар’яну навістило таке гірке відчуття, про яке ні розказати, ні написати. Від думки, що її використала і зрадила директриса, яку мала за рідну, що її вигнав з дому навіть чоловік-невдаха, що її колись покинула мама і що вона — одна-однісінька на цьому світі, верхня губа Чолки мимоволі піддерлась догори, і Чолка протяжно завила. Цей звук був настільки несподіваним і моторошним у хаті, що Файдульські оторопіли. Їм важко було повірити, що таке голосіння може виходити із людського горла. Чоловік та жінка перезирнулися. Бо не знали, чим можуть зарадити Мар’яні.

— Н-н-н-не хвилюйся т-т-т-так, — вийшовши з оціпеніння, озвався полковник. — М-м-ми з дружиною тобі д-д-д-допоможемо, занесемо твої сумки до медпункту…

Файдульська, погладжуючи Чолку по голові, цокотіла:

— Ти й без чоловіка себе прогодуєш завдяки чиїмсь хворобам: у твоєму ж розпорядженні тіла всіх наших великожиляківців! А ще ж молода, то й знайдеш своє щастя. Бо син директорки — це ж ідіот!

— Авжеж, то такий мугиряка, що на кожного компромат знайде, — погодився з дружиною місцевий феодал. — Ще скаже, що ти не дохторка, а якась самозванка…

Мар’яна вмовкла, переосмислюючи слова полковника та його жінки. Але їхні аргументи були такими немічними, що фельдшерка знову завила.

У кожному селі будь-якої країни неодмінно знайдеться особливо шанований чоловік. І якщо в Хевсуретії [17] Хевсуретія — одна із гірських частин Грузії таким вважають знахаря, який уміє зробити складну операцію на черепі кустарним методом, а серед мешканців Хорту — нащадків жартівника ходжі Насреддіна, то селяни українського хутора Великі Жиляки ставили собі за приклад подружжя Вуликів, ідеальних стосунків яких нікому ще не вдавалося повторити в жодній родині. Втім, всенародна любов лісового поселення прийшла до взірцевої пари не відразу. Бо були часи, коли до цього союзу ставилися осудливо й скептично…

Як учені не можуть пояснити, звідки на Місяці взявся лід, через що загинули в давнину динозаври і куди запропастився Тунгуський метеорит, так і мешканці лісового масиву Великі Жиляки не могли розгадати таємницю шлюбу Вуликів. Чому Василь Вулик — єдиний спадкоємець заможних батьків і який не так давно прийшов із війська, залишив вагітну наречену і пішов жити на віру до Ліди Купер’янівни, однокласниці матері і своєї першої вчительки, у якої закінчувалася друга молодість, а за душею — ні копійки ще й дах на хаті провалився? Отямившись дещо після такої новини, чоловіча половина населення зійшлася на тому, що у Вулика-молодшого не всі дома; а жіноцтво почало дотримуватися думки, що тут не обійшлося без чарів, що Лідія Купер’янівна впоїла бідного хлопця приворотним зіллям, то ж передбачали розпад цього мезальянсу, що виникнув з благословення диявола. Особливо поважні матрони розлючувалися тоді, коли бачили, як Вулик хвацько рубає дрова або перекопує город, і злословили: «Мабуть, стара відьма віддається йому неабияк, що він так гарцює!»

Проте час минав. Те, що на хаті колишньої удови появився пристойний дах, сама вона розквітла, а її молодший на двадцять п’ять літ чоловік не поспішав стрибати в гречку, змусило місцевих базік пройнятися повагою до такого незвичайного подружжя. І, зітхнувши, великожиляківці визнали, що на світі таки існує любов. Навіть священик — отець Мушкателя — у своїй проповіді, стоячи на амвоні, не забував про аналоги, прирівнюючи Вулика до біблійного Аврама, а його Вуличку — до Сари. Стверджував, що уроджена Шпирка ще сподобиться Господньої ласки мати дітей. Без Вуликів не обходився жоден захід місцевого значення: ні заручини, ні весілля. І ті родини, у яких народжувався первісток, намагалися покумцятися з Вуликами. Бо була чутка, що дружба з ними приносить щастя. Оскільки, згідно з народним повір’ям, похресники мають здатність вдаватися у хрещених батьків вдачею і навіть успадковувати їхню долю, то кожній матері кортіло мати справу з Вуликами. Бо у Великих Жиляках за всю історію їхнього існування ні в кого не було такого вдалого шлюбу, як у тих Вуликів. Одружувалися абияк, леліючи надію, що тільки після смерті будуть в парі з тими, кого любили на землі, але з якихось міркувань не змогли бути разом.

Місцеві мешканці дуже дивувалися, що Коркуцьонок раптом пішов проти волі матері. Але Рулька галасувала на все село, що вона наперед знала про такий фінал, щойно загледіла Мар’яну в весільному вбранні Антипчихи, якій чоловік-гульвіса переламав ніс і незавидна доля якої служила темою для розмов балакучих кумась. І ніхто з великожиляківських баб навіть не здогадувався, що Мар’яна ще ніколи не була такою щасливою, як тепер, коли чоловік вигнав її з домівки.