Леся Бернакевич - Заходить до хати вампір волохатий

— Пиття з однієї чаші означає, що від сьогодні ви маєте пити і їсти спільно, — пояснював жениху отець, — ділитися всіма своїми думками, спільно брати на себе всі тягарі та обов’язки і мати спільну радість у життєвих успіхах.

Коли ж пастор, нарешті, поблагословив супружжя, то Коркуцьонок зовсім занепав духом. Бо замислився, чи вартує йому женитися, аби усім зі своєю дружиною ділитися? Отже тепер не все йому діставатиметься, а лише половина? Від страху він аж затремтів.

Гості, уже звикнувши до поведінки Коркуцьонка, перешіптувалися про звичайні житейські речі.

— Я вже цілу годину думаю над тим, чому я так мерзну? — шепотів на вухо Рульці Гудулка.

— Мабуть, ти учора скупався, — здогадалася прибиральниця.

— Ну так, — закивав грабар. — Але що ти цим сказати хочеш?…

— А те, що ти весь бруд із себе змив і тепер не маєш у чому грітися… — похитала докірливо головою сільська провісниця.

— А-а-а, — протягнув Гудулка і поглянув на Рульку з великою шаною.

— Та й болить же ж у мене нога, — скаржилася тим часом Файдульська старому Вулику, що стояв поряд, а зачіска на його голові була така рідка, що нагадувала павутину.

— Може, ви чоловіка хотіли копнути? Ось Бог вас і покарав, — сказав авторитетним голосом найблагочестивіший громадянин Великих Жиляків…

Коли свідки шлюбного таїнства повиходили з молитовного дому, то з-за рогу визирнули хлопчаки. Найменшенький серед них загукав до Коркуцьонка:

— А чо’ ти молоду на руки не береш? От мій тато кажуть, шо як вони женилися, то несли мамку з церкви аж до самої машини!

Коркуцьонок ще настільки був приголомшений чином подружжя, що забувши порадитись із мамою, спробував зрушити новоспечену жону з місця. Проте як не моцувався, як не присідав і не кректав, однак ніяк не міг справитися із урочистою процедурою. Спробувавши закинути Мар’яну на спину, але зазнавши невдачі, він розпачливо заверещав:

— Мамо, помози-и-и-и…

Коли Коркуцьончиха, виглянувши з церкви, побачила, як її ручний синок ойкає і тужиться, то розхвилювалася і від страху так зіпріла, що локони на її голові, скручені перукаркою з нагоди урочистої події, в одну мить позлипалися, як варені макарони. Ганна Антонівна швидко підбігла до Анатолія і затермосила його за плечі:

— Синочку, ти ж подвигатися можеш! Негайно припини! Мар’яно, доню, чому дозволяєш Толикові важке піднімати? Та ж поясни йому, що в нього буде грижа, якщо він…

Але Мар’яна, збагнувши, що їй зараз, чого доброго, доведеться ще самій перти на спині Коркуцьонка до хати, чимдуж дременула з подвір’я. Хлопчиська зареготали, а директорка пригрозила їм пальцем і пообіцяла про все розповісти їхнім батькам.

Після вдалої матримоніальної операції Коркуцьончиха влаштувала у своєму шкільному кабінеті вечірку для сільської еліти. Поки весільна гранда товпилася на ґанку, очікуючи на запізнілих гостей, Коркуцьонок увесь час поривався до школярської кухні, але Рулька не впускала його, пояснюючи:

— Тобі туди не можна!

— А со — там іде гепетиція? — допитувався Коркуцьонок. — Концегт має бути, як тоді, пегед новим гоком? Тоді такоз нікого не впускали!

Тим часом дружка відпливла від громади до туалетної кімнати, аби водою із крана намочити свої колготки в ділянці стегон та литок і щоб відбити у них бажання постійно приставати до її сукні. А дружба попустив галстук, який йому дружка пов’язала так тісно, наче мала намір відправити його на той світ.

Врешті, Ганна Антонівна запустила гостювальників до кімнати з ділових побачень, і почалося вручення подарунків молодятам. Голова сільради спрезентував молодій парі по протигазу ПГ-4у, адже ворог не дрімає; отець Мушкателя підніс новоспеченому подружжю старовинну Біблію, тексти в якій були церковно-слов’янською мовою і їх не міг прочитати навіть сам батюшка; гість свекрухи — учитель ручної праці Сольпуга довго нишпорив у власній кишені, аж поки не витягнув з неї довгограючу цукерку-карамельку, яка не втішалася повагою навіть у Великих Жиляках. Бо її неможливо було вгризти, не кажучи про те, щоби спожити. Така тверда вона була. Але Сольпуга запевнив, що цього лизака можна їсти: якщо потримати його в роті близько години, то він неодмінно розм’якне. Рулька піднесла молодій парі великий кошик із квітами, наче пам’ятнику народного поета. А старий Вулик, тарабанячи поперед себе конверт, запевняв тих гостей, що стояли біля нього ближче, що в цьому прямокутнику з білого паперу — 50 карбованців!