Леся Бернакевич - Заходить до хати вампір волохатий

За молодятами ішли дружба — фізик Дубота — та дружка — креслярка Карусельна. В обох через груди тяглися весільні атласні стьожки, наче ремені безпеки в автомобілі. На стрічках золотилися слова «Дружка». Бо скиндячок [13] Стрічки (Харківський діалект). із терміном «Дружба» не знайшлося: у містечку їх розкупили ще восени.

За свідками ґонорово ступав Файдульський, бамкаючи нагрудними знаками. Боже, як він їх любив! Доглядав, як рідних діток!

В усіх гостей також були прекраси — штучні, виготовлені з губки, квіточки, прикріплені шпильками до лацканів. У Файдульського, що виконував роль весільного старости, та в його половини-старостини котильйони виявились пишнішими й більшими.

Коли процесія наблизилася до церкви, то назустріч вийшов отець Мушкателя і запитав у молодят, чи мають вони добру волю ввійти в подружній стан? Почувши від молодої пари ствердну відповідь на свій торжественний запит, пресвітер повів весільчан до храму.

У соборі були такі широкі рушники, що межи ними ледве виднілися лики святих. Лише в часі посту, коли церковні активістки складали вишивання до скрині, можна було побачити живописні зображення Бога та апостолів. Найбільше Мар’яну вразив образ у притворі — «Вигнання з раю»: Адам з Євою поприкривали свої грішні місця фіговими листками, які були подібні до оселедниць.

Отець Мушкателя розпочав відправу тайни подружжя і замахнувся кропилом. «Лебедик» Коркуцьонок дуже злякався цього могутнього пензля, затулив лице рукою і озирнувся на матір.

— Мамо, скази йому, хай не бгизкається, — мовив він ображено і спробував струсити крапельки з рукава. — Він мені костюм замоцив…

Мар’яна, яка досі не знала дороги в церкву і не була обізнана з вінчальними звичаями, також скривилася. Занепокоєно стежила вона за рукою священика, але, побачивши, що той віддав кропило служці, розправила плечі і прибрала урочистої пози.

— Цить, сину, — прошепотіла парубкові на вухо Коркуцьончиха, — то так має бути. Бо інакше священик вас не звінчає…

Коркуцьонок заспокоївся не надовго. Бо коли священик підняв руку, аби перехрестити наречених, то жениху здалося, що батюшка хоче врізати його по чолі, і він аж підскочив. А коли Мушкателя перев’язав руки новоженцям рушником, Тольцьо запротестував:

— Цей гусник на підлозі лезав, а він тепег мені ним гуку замотав. Хоце замазати костюм!

Але батюшка, який, до речі, колись учився з Коркуцьонком в одному класі місцевої школи, перестав з ним церемонитись і, незважаючи на його протести та співаючи «Ісаіє, радій!», тричі обволік його навколо тетрапода. Позаду, розкланюючись на чотири боки, ступали дружба з дружкою. Тримаючи однією рукою над головою нареченої корону, Карусельна лівицею обсмикувала складки свого неслухняного плаття, яке так і прилипало до штучних колготів. На обличчі дружби Дуботи було написано, що він не може дочекатися кінця церемонії, щоби зняти краватку і звільнити із цього зашморгу свою шию.

«Жартівник, з ним я не нудьгуватиму, — подумала Мар’яна про свого Толика. — Зате свекруха серйозна і великожиляківці воліють з нею жити в злагоді». Тож Мар’яна увірувала, що біля такої сильної жінки і вона здобуде авторитет серед місцевих мешканців, і вони вже не посміють її скривдити. Від думки, що заміжжя із сином директорки підняло її на значно вищий щабель, наречена неабияк запишалася. Так собака, у якої є господар, вважає себе вищою від бездомної колеги; так шимпанзе, заволодівши каністрою, відчуває свою значущість серед співплемінників!

До гостей вийшов хлопчик-паламар, штани якого дуже сяяли в ділянці сідниць, а мешти були з такими довгими чубками, що його ноги виглядали значно більшими, ніж належиться школяреві. Дальматика з талією попід груди робила його схожим на вагітну. Він приніс на таці чашу з вином, яке священик спершу дав молодому. Коркуцьонок так припав до старовинної посудини, що отець мусив її силоміць віддирати від рота жениха:

— Це не все для тебе, — повчав Тольця представник культу. — Ковток робиш ти, ковток — невіста. І так три рази, поперемінно…

Коркуцьонок запротестував:

— А цому мені так мало? Я пити хоцу…

Він повискував і робив спроби відібрати в Мар’яни срібний поставець:

— Ну, залиси мені-і-і-і. Мамо, ми так не домовлялися. Ти казала, со зінка буде мене любити і обегігати, а вона взе п’є моє вино.

Наречена розцінила слова Коркуцьонка як турботу: «Певно, боїться, аби я не впилася», — подумала.