Леся Бернакевич - Заходить до хати вампір волохатий

Для прощання на свіжому повітрі труну поставили не на стільцях, як це заведено в таких випадках, а прямісінько на траву, щоби покійниці, на думку Рульки, легше дихалося. Зважаючи на спеку, шкільна прибиральниця ще й приклала по лопуху з обох боків обличчя небіжчиці.

Щойно на дворі простелили килимок і внесли підставку, аби отцеві було зручно розташувати на ній свій требник для панахиди [9] Книга, у якій містяться священнодійства святих Тайн, благословень, похоронних відправ та інших молитов, які називаються требами і які священик уділяє в кожній потребі вірним. , як відразу ж стало погано матері сімейства. Вона повалилася на середину декоративної тканини. Услід за нею, як стиглі грушки, посипалися на ліжник усі нащадки і негайно прийняли горизонтальне положення. Правда, старші чоловіки із клану Файдульських кріпилися як могли. Але тут очі голови сільради зустрілися із всевидючими органами зору шкільної прибиральниці, які уразили його так, як тільки може уражати танк — коктейль Молотова [10] Скляна пляшка, заповнена напалмом. , кинутий під гусениці цієї грізної машинерії! Файдульський збагнув, що зараз йому аж ніяк не пасує просто спостерігати за траурними діями, а треба негайно самому кинутися в атаку. Жалібно дзенькнувши орденами, він обвалився на поле бою. Для сина-пройди уже не залишалося місця. Але Ярослав, помітивши вільний клаптик з протилежного боку, оббіг довкола родичів, які валялися без ознак життя, і собі притулився біля них на барвистому покривалі.

Масове умлівання справило на учасників траурного мітингу велике враження і затьмарило усі наступні спецефекти. В натовпі залунали схвальні вигуки:

— Ото, бідачки, побиваються!..

Серед співчуття ледь чутно пробивалася лайка. Це ті, хто стоячи у задніх рядах, були позбавлені можливості помилуватися видовищем, тепер намагались розштовхати щасливчиків, які своїми могутніми спинами затуляли все дійство. А ті, шо відлучилися на хвилину, тепер, повернувшись і розпитавши в людей, що тут було, поки їх не було, збагнули, що пропустили багато цікавого, і пробували делікатно з’ясувати це в односельців. Як бачите, у цій місцевості люди відзначалися надзвичайною вразливістю, не те, що в місті, де, відправляючи у вічну дорогу чоловіка, не надто побиваються, мало хто й носом шморгне. Але великожиляківці ще не настільки зачерствіли.

— Негайно припиніть! — накинувся на «зомлілих» родичів панотець Мушкателя. — Хочете, щоби я також межи вас звалився?

Але Рулька, смикнувши його за сутану, зауважила, що сімейство — у великій скорботі, і гніватися на нього — означає проявляти неповагу до його горя, а обірвати таку врочистість — це взагалі не шанувати померлої. Богослов скорився і від досади лише почухав книжкою брову.

— Де фельдшерка? — зненацька вигукнув водій Василько, відірвавши Мар’яну від безрадісних роздумів, як п’явку — від людського тіла. — Надай допомогу потерпілим!

Він що — збожеволів, вжахнулася Чолка. Виходити на огляд громади з голими стегнами і відкачувати сімейство явних симулянтів було б справжнім блазнюванням. Мар’яні все здавалося, що громада розкусить Файдульських, почне їх ганьбити за таку дешеву любов до родички, а заодно і фельдшерці дістанеться. Але усі вдавали, що вірять у горе нащадків та свояків Мухортички.

— Це у нас традиція! Тож роби, що тобі кажуть! — прошепотів до Мар’яни сільський автомобіліст. — Можна навіть штучне дихання, масаж, протирання, все, що вмієш… тільки не гай часу…

Звикнувши до окриків та командного тону в інтернаті, Мар’яна за інерцією зірвалася на ноги, уже готова зрушити з місця центнери люблячого сімейства. Зміркувавши, що відкачувати родичів покійниці також, либонь, належить до важливих місцевих традицій, фельдшерка почала гарячково нишпорити в сумці, щоб намацати потрібні засоби, за допомогою яких можна було б привести до тями надто емоційних родаків покійниці. Проте там, наче — у циганській торбі, завжди було важко виловити те, що потрібно. Коли розшукувала градусник, то на очі потрапляв флакончик з нашатирним спиртом. Але тепер, коли усі її розглядали, і вона, поспішаючи позбутись поглядів витріщак, розшукувала хлористий амоній, — він як крізь землю провалився. Побоюючись, що може громаді не сподобатися ще й тим, що гається, Мар’яна схопилась за рятівну думку зробити кожному потерпілому по… уколу, і витягла пакунок з ампулами та скриньку зі шприцами. При цьому вона переживала не менше, ніж лікар стародавньої Ассирії, якому в випадку невдалої операції відрізảли руку.