Unknown - 2017

тали одне до одного і до цього дому Цілики. Тільки ж не

на місце «останній гвинтик» і полетить просто звідси, крізь

приросли.

малинник, крізь сусідські городи. Наче так можна. Наче та-

Врешті старому полегшало трохи. Він собі вигадав, ніби

кий гвинтик є — поставиш на місце, й виправиться все на

качки його полетіли всі разом. Тягнуться до пахучих гілок

світі. Як чарівний кришталик для онуки.

під іспанським сонцем — всі, і Велика Ба, і зникла Марія, Щоразу я зітхаю з полегшенням, коли ми зачиняємо

й Тамара, звісно. Разом вкладають мандарини у дерев’яні

хвіртку і йдемо додому. Втім удома — не набагато краще.

ящики, відправляють їх — у Баку, ще один до Гюмрі, по од-

Старий тепер все вишукує щось у кишеньковій Біблії, яку

ному до Казахстану, Карелії й Забайкалля. І, звісно, один —

залишила по собі Ліля, і в брошурках Свідків Єгови, що

у Крайновку, там, мабуть, зроду не бачили такого багатства.

нам вручають на вулиці. Спершу я думав: полковник хоче

А останній ящик летить до Львова, й старий купує манда-

дізнатися, чи Великі Ба потрапляють до раю. Та ж ні. Він

рини для внучки. На цілий ящик, ясно, грошей нема, але

читає уважно з одною метою — критикувати.

кілька штучок...

— Яка ж нісенітниця, — бурмотить.

Син Василя давно вже не дзвонить полковнику. Ну, звіс-

Мабуть, на зло Богу й, можливо, — померлій дружині,

но, він навіть не знає номера, на який нас лагідно депорту-

яка в останні роки все намагалася його з тим Богом ми-

вав Укртелеком. Полковник наважується зателефонувати

рити. Навіть кликала його два рази на рік — на Різдво та

сам — дорого, та останній політ того вартий.

Великдень. Прокидалась о пів на п’яту, аби ближче до ве-

З Донецьком, на диво, добрий зв’язок, чи просто Клей-

чора скласти пасочки до великоднього кошика, накрити

но-молодший теж звик все життя перекрикувати гуркіт

рушником, вишитим за схемою у журналі... А зимою Ве-

авіаційних моторів:

лика Ба й Оля викликали Бога за допомогою дванадцяти

— Олексійовичу! Полковник Цілик! Добридень-добри-

страв, свічки та часника під скатертиною. Все — теж за

день! — басить він у слухавку. — А коробку знайшли, так!

266

267

Я замотався щось... Знаєте, бізнес, справи. Але знайшли!

требі — й покупці не врятують нас. Ніхто не купує нічого.

Знаєте де?

Це час second hand-у, а не антикваріату. Поодинокі цікаві

Полковник не знав, звичайно.

лише роздивляються, наче справді в музеї чи навіть — кім-

— Аж в Казахстані! Ну, ви уявляєте? Вони там мають.

наті страху. Трюмо не рушить із місця. Лише похитується, У музеї, ну... Ну, але ж воно просто стоїть там. Музей! Ска-

і я уявляю, як паморочиться в голові у старого жука... Дар-

зали, можуть відправити. Але ж батько помер якраз... Ви

ма Генріх звільнив свого помічника. Нова співвласниця не

знаєте, так. За гроші можуть привезти. Немалі правда!

впорається. Не переставить рипучі меблі, не дотягнеться до

— У мене немає грошей, — видихає старий, сідає на та-

верхніх полиць, навіть з драбиною, не дістане звідти короб-

буретку.

ки, наповнені всім на світі, — мідними комсомольськими

Та й навіть якби були, він же збирає їх для Марусі —

значками, срібними натільними хрестиками, підсвічника-

збирає фактично наново, багато пішло на лікування дру-

ми дивної форми «під золото» й безлицими солдатами —

жини — від початку безглузде, але ж...

«під олово». Не впорається, хоча дуже старається.

І Оля поки що заробляє у своїй крамниці ще менше, ніж

Позавчора вона не змогла навіть встати з ліжка, так

у кіоску.

боліла спина. А тепер — знов за своє.

І шити на продаж більше нема кому.

— От вперте трюмо! — постогнує жінка.

І в Тамари в Іспанії якісь труднощі.

Позавчора замість Олі на роботу прийшли ми — я та

Але коробка приводів є. Вона є десь. Останній гвинтик,

полковник. Генріх саме мав їхати кудись до Золочева за до-

останній — і можна летіти.

воєнними меблями.

— Дякую, Василю. Я... подумаю. Може все-таки... Я пе-

Полковник у крамниці озирався з цікавістю, взяв до

редзвоню.

рук військовий кашкет. Про що він думав? Про те, як скоро

його власний кашкет опиниться у крамниці? Чи про те, що, торгуючи такими дурницями, ніколи його донька не зароб-

Сузір’я Великого Пса

лятиме?

Хай там як, полковник, вочевидь, почувався не в своїй

Пил висить у повітрі, притягується до нового