Unknown - 2017

— Доміку, дивно все... Машка дзвонила... — звертаєть-

дивна алергія на нього. Велика Ба висунулася у вікно — цьо-

ся Маруся до мене й гладить, вивчає телефон, що приніс

го разу настирливо дивилася в бік клена, вслухалася в то-

таке диво. Я підскакую й навіть хитаю хвостом від радості.

рохкотіння трамвая на Городоцькій і шибок у такт із ним.

Тільки б Маруся не забула передати новину дорослим, тіль-

Полковник, як завжди, сховався в мушлі й нібито нічого не

ки б вона не забула.

чув. Маруся сиділа на скрині, схрестивши ноги, й водила

Маруся не забуває — ще не навчилася.

пальцем по книзі — єдиній її книзі шрифтом Брайля, яку

Тамара, Мама Оля й Велика Ба беруть її на свою кухон-

вона колись «забула» повернути до бібліотеки. Я лежав біля

ну раду за зачиненими дверима, допитують зі всією жор-

дверей, де й годиться псу. Пролунав дзвінок.

стокістю, якої навчив їх останній місяць, точніше двадцять

Але Маруся ще не чекає дзвінків, ніколи не бере слу-

чотири дні. Не вірять.

хавки.

— Це точно була Машуня?

— Бабусю! Діду!

— Ти не могла помилитися?

Знову дзвінок.

— Вона сказала, що вона Маша?

Полковник у мушлі, Велика Ба — в очікуванні. По-

— Наша Маша?

трісканий телефонний диск кричить і чекає.

Під кінець розмови Маруся схлипує. Втішити її не-

Маруся не хотячи ховає крадену книжечку під матрац.

має кому, бо інші жінки ридають ще дужче. Обіймають

— Алло!

одна одну. Називають одна одну: «Донечка», «Томочка»,

У слухавці хтось зітхає:

«Олічка».

— Це що, ти, мала?

Тамара того ж вечора їде до Києва, блукає там мистець-

— Машка! Де ти...

кими факультетами (слово «образотворчого» Маруся не

— Заткнися й слухай, у мене зараз гроші закінчаться.

запам’ятала, та зрештою, всі й так знають, що Маша хотіла

Скажи матері й всім, що зі мною все добре. Я тут буду всту-

малювати). Насправді, вступити Маша би не могла — вже

пати на факультет образотворчого мистецтва. Жити є де.

вересень, але, може, навідувалася, дізнавалася...

Здорова. Ціла. Все.

Але Тамара повертається ні з чим. Повторює по колу

— Ти ж в подруги живеш, так? У Ялті? Нам з дідусем сказа...

одні й ті самі запитання:

180

181

— Вона точно казала, що в Києві? А може, це й не вона

Хай там як, хлопчина та мерседес на якийсь час зникли.

дзвонила? А може, тобі, Марусю, здалося, що це вона?

Олі не було з кого спитати борг. Гроші ж з кіосків та мага-

А може, ти просто все вигадала? Ти просто, мабуть, хотіла

зинів збирали якісь інші люди, а часом навіть — зовсім ні-

познущатися з мене? Чи хочеш, щоб знову вся увага була на

хто. Й тоді власниця кіоску ніби сумувала за необхідністю

тебе, нещасну сліпу дівчинку? Ти мала егоїстка...

сплачувати данину. Радила Мамі Олі мати при собі газовий

Велика Ба пригортає молодшу онуку до себе, Велика

балончик і, бажано, злу собаку — краще б когось серйозні-

Ба — вірить.

шого за пуделя. Та пес який є, такий є. Й на газовий ба-

— Знайдеться наша Маша, знайдеться.

лончик грошей шкода. Справді, що може статися в центрі

міста? Добре, що Оля не знає що.

Сьогодні та сама автівка з’явилась нарешті. Я впізнав її

Антиквар

за запахом, Оля — за номером. З-за керма, втім, вийшов не

молодий боржник, а той, хто раніше лишався у темряві, за

Здається, ще в минулому житті — коли ще всі

тонованим склом.

були на місці, й ми з Марусею ніколи ще не виходили на

Незнайомець пахнув, як тридцятирічний, і чимось був

вулицю самі — Маму Олю обрахував хлопець із чорного

схожий на мого Господаря... Мружився від незвично яскра-

мерседеса. Я добре пам’ятаю і мерседес, і пацана. Він такий

вого зимового сонця. Пахнув утомою, так, наче з полюван-

молодий, що сумніваєшся навіть, чи справді йому можна

ня. Та яке ж полювання в місті? Мені чомусь стало навіть

водити. Крім машинного масла й грошей з далекої Амери-

трохи шкода незнайомця. Накинута на плечі спортивна

ки, від рук пахне так, як загалом і має пахнути від рук хлоп-

куртка не ховала просочений потом гіпс. І як він, бідака, ця — спермою.

керує автом одною рукою? І дитина-водій десь подівся, як

Я бачив цього юнака кілька разів поруч із власницею

нікудишній зброєносець.

Олиного кіоску, а ще — з переляканою продавщицею хліб-

Озирнувшись кілька разів, наче не певен, в якій ролі

ного, й біля антикварної лавки на розі... Старий продавець