Unknown - 2017

можна випробовувати терпець Madonna del a Likarnya. Ще

не гірше за бюрократів. Марусю виписали вже вранці. До-

одна Божа догана — і все. Все точно полетить шкереберть.

велося лише віддати «трохи грошей» на ліки — всю зар-

— Як хочете...

платню. І власне й щойно взятий хабар знадобився — на

Перевірка прийшла до Мами Олі, коли якраз розгляда-

бензин для швидкої.

ли початок війни між Радянським Союзом і гітлерівською

— Дякуйте, що ми наперед не вимагали.

Німеччиною.

— Дякую.

Мама Оля розповідала все так, як пише новий підруч-

Мама Оля й Маруся залишилися на місяць узагалі без

ник. Вона майже вивчила ті слова напам’ять. Вона затина-

грошей.

лася трохи — українська іноді зісковзувала з її язика, заплу-

— Нічого, можна й вшістьох на дві пенсії, — сказав дід

тувалася між зубами своїми тоненькими «і» й прекрасними

Іван. — Тільки без витівок. І псину цю... — тут він, звісно,

«ї», хотіла втекти й поступитися іншим звукам, твердішим, зиркнув на мене, — невідомо чим годувати.

впевненішим, жорсткішим.

На тому нещастя, можливо, й закінчилися б, якби не

Ми не знаємо, чому сталася та розмова. Чи справді все

Олина щирість.

через відмову «подякувати» за перевірку? Мама Оля не

Коли до колишньої «гвардійської» школи прийшла пе-

впевнена. Мабуть, вона якось не так розповідала про по-

ревірка, Мамі Олі докладно все пояснили: скільки, кому, як.

чаток тієї війни, яка занапастила обох її дідусів — одному

— Ні, — тихо сказала Ольга Іванівна, й портрет Кобза-

відібрала життя, іншому — розум. Мама Оля не впевнена.

ря зі стіни кабінету завуча зиркнув на неї, ніби оцінюючи.

Зрештою, існує безліч неправильних способів розповісти

— Що ні? — перепитала завуч. — Грошей немає? Я по-

про ту війну. Можливо, навіть жодного правильного немає.

зичу. Ви атестуватися хочете?

Можливо, вступ радянського війська до Львова в 1939-му

— Хочу.

й відступ у 1941-му уявлялися новим людям із районного

— То давайте якось це вирішимо.

управління освіти якось інакше, не так, як вчили в іще ра-

— Ні.

дянському інституті кілька років тому. А можливо, навчан-

Звісно, ні. В неї й так сліпа донька зі слабким імунітетом, ня взагалі замало й замало книжок, і потрібна злість, гнів, колишній чоловік із грін-картою, суворий батько з серцем

майже безумна жага — дізнатися, як насправді.

і дачею, яку нікому не дозволено бачити, пес, якого немає

Жінка з управління освіти ввічливо дочекалася дзвін-

чим годувати, мама, яка вже давно не виходить на вулицю, ка, аби поставити свої запитання. Навіщо дітям чути цю їх

племінниця, яка погрожує втекти до Німеччини, сестра, що

розмову? Та діти чомусь не розходилися. Принишклі, слу-

ховає горілку на холодильнику «Мінськ», і той таки холо-

хали, припинивши збирати зошити та пенали в старенькі

дильник «Мінськ», який ось-ось чхне востаннє й замовкне, портфелі та привезені звідкись з-під піднятої залізної заві-

залишивши всю родину горювати за ним. Ні, Мамі Олі не

си круті рюкзаки.

116

117

— А ви взагалі звідки? — спитала жінка з управління

якими одні кричали, а інші віддавали накази. Але ми знає-

освіти.

мо, що там відбувалося.

Звідки? Мама Оля застигла й мовчала. Що вона має від-

Мама Оля не знала. Діти не виходили з класу. Діти вза-

повісти? І справа не в тому, аби знайти правильну відповідь

галі-то любили молоду вчительку історії з кучерявим во-

для перевірки. Просто справді, а звідки вона? Можливо,

лоссям і маленькою донькою.

вона з Баку? Ось і тонкий запах нафти, про який сама Оля, А жінка з управління освіти зрештою не сказала ні-

звісно, ж і не здогадується, будь-кому з псів розкаже, як

чого такого, просто констатувала: не знаєте ви історії,

вона купалася в Каспійському морі. А може, вона з селища

а вчите.

на Забайкаллі, де ходила до першого класу? А може, з яко-

Нічого такого. Хто її взагалі знає, історію цю? Хто скаже

го-небудь Саратова, де й не бувала ніколи, бо звідти втекла

про долю всіх будівель, де тепер управління міліції, школи, від невідомих бід ще її бабуся, за течією Волги аж до Каспій-

чи просто люди живуть?

ського моря. Чи, може, Оля таки з України? З села, куди ско-

Але тепер Мама Оля впевнена, що з неї поганий учи-

ро поїде батько ставити пам’ятник на могилі своєї матері.

тель історії. Ні, вона читала ще в радянських журналах про

Звідки вона? — Мама Оля просто ніколи про це не ду-