Unknown - 2017

з Німеччини іномарку, й тоді, коли довелося тікати від ньо-

хається. Вона взагалі ввічлива і привітна. Та, мабуть, її не

го до Львова.

так зрозуміли?

Ввечері після Олиного гріхопадіння, коли всі поснули,

— Вона сказала щось на кшталт «заздалегідь вдячна»,

Тамара тихенько йде до кухні. Так, я слідкую за нею. Вона

всунула мені коробку цукерок і одразу втекла. Я дивлюсь, стає навшпиньки й випростовує руку, дотягуючись до

а під коробкою цей конверт! А перерва ж! Довкола купа

пляшки на холодильнику. Наповнює склянку тим ядучим

дітей. Як я за нею бігтиму? Що я кричатиму? «Заберіть»?

напоєм, який часто пив мій Господар — перший її чоловік.

У всіх на очах...

Тим напоєм, який другого її чоловіка знищив.

Мама Оля заспокоюється потроху. Гладить Марусю по

Тамара сидить довго, ніби вагається ще — пити чи ні.

голові. Та я боюся, капітан Крюк вже доплив до самого сер-

На мить здається — я чую запах Бориса, ще молодого,

ця дівчинки. А якщо так — страх залишиться з нею надов-

того, яким він був, коли вивчав ногами свою географію

го. Сором і страх.

задля цієї жінки. Та горілка наповнює кров, перебиває всі

Одразу потому, як страшна хабарниця Мама Оля зро-

почуття. Тамара п’є. А я йду. Я не люблю цей запах, він мені

зуміла, що їй дали конверт і що в конверті долари, вона

схожий на сліпоту.

запанікувала. Конверт мав негайно зникнути, бо здавало-

ся, все і всі — кожен гетьман на стінах її кабінету, кожен

112

113

Кара

Взагалі-то так завжди було та є в радянських реаніма-

ціях — навіть, коли вони формально вже не радянські. Але

Після «гріхопадіння» раптом посипалися нещас-

Мама Оля чомусь забула про те, що все — так. Вона взагалі

тя. Хоча чому ж раптом? Оля ніби чекала їх.

все забула.

Батько Марусі подзвонив попрощатися. Тоді, як і тепер,

Ніхто за всю ніч так і не вийшов у коридор. Окрім

прощається багато хто, лунають у слухавці голоси:

санітарки.

— До Торонто!

Санітарка сказала, що нічого не знає, але якби хтось по-

— У Москву! Все ж лучше, чем тут.

мер, то знала б.

— Тель-Авів, а там...

— Моліться, моліться, пані, — й пішла. А тоді раптом

— Нью-Йорк!

озирнулася, вже коло виходу. — Вмієте?

Марусин батько їхав якраз до Нью-Йорка.

І тоді Мама Оля заплакала вголос.

— Це аж в Америці? — перепитала Маруся і — захворіла.

— Нічого. Головне, пані, каятися. Каятися в гріхах. Бо

Я думаю, через новину про батька, Тамара вважає, це

хвороби — це від батьківських гріхів.

через протяг:

Так і просиділа Мама Оля всю ніч в коридорі. Окрім неї,

— Нема чого у вікні сидіти! Все одно ж не бачиш нічого.

там була лише Діва Марія. Висіла на стіні. За словами Олі, А лікар прийшов і сказав, що тепер епідемія, хоч і весна.

просто на диво красива. Така Madonna del a Likarnya. При

Та Оля знала: все через той хабар.

ній — пластмасові квіти у вазонку.

Мала тиждень температурила, не могла підвестися

Мама Оля молилася їй, цій Марії на стіні, невміло, так

з ліжка, марила, переповідала щось із Олиних підручників: якось, по-совєцьки, клялася, наче на комсомольському

про Колумба, про кораблі — загиблі «Санта Марію» та

зібранні, що обов’язково виправиться. Обіцяла Марії, як

«Пінту», й «Нінью», який уцілів. На тих кораблях плив до

обіцяють старшим товаришам. Тільки ж, думаю, більшість

Америки батько. Уламки «Санта Марії» та «Пінти» приєд-

із тих, хто щось обіцяв на тих зібраннях — просто патя-

нувалися в маленькому серці до капітана Крюка.

кали, розігрували, як слід, виставу. Та Мама Оля завжди

Врешті швидка повезла дівчинку до лікарні. Оля поїха-

і всьому вірила. Так зараз вона повірила санітарці, лікарю, ла, звісно, з донькою. Ми ж залишилися й боялися.

Діві Марії. Оля обіцяла більше ніколи не спати з чоловіка-

А в лікарні Марусю забрали кудись, за непрозорі, фар-

ми без шлюбу, ніколи не заздрити тим, у кого є гроші на

бовані в біле двері. Маму Олю залишили в коридорі:

безліч прекрасних іграшок, яких у Марусі нема й не буде,

— Стороннім не можна!

та, звісно, ніколи не брати і не давати клятих цих хабарів.

— Я не сто...

Нізащо, ніколи! Оля клялася Марії, що, якби вона знала,

— Нікому не можна! Це реанімація, жіночко! Тут нема

обов’язково би наздогнала ту красиву багату жінку і відда-

на що дивитися, це не цирк!

ла їй усе, навіть цукерки.

114

115

Діва Марія Маму Олю почула. Бог працює принаймні