Unknown - 2017

но, не зможу втриматися й кілька шматків просто стягну зі

варишувала. Та одна кримська татарка, ось вона...

столу, хай там що...

І, зазвичай мовчазна, Велика Ба торохкотить і торохко-

Так вони готують, і щастя наповнює помешкання, як

тить, наче відкриваючи й для себе самої, що знає не тільки

зазвичай буває на великі свята — Новий Рік чи Великдень, картоплю, котлетки й улюблений борщ полковника. Якби

коли Ба пече паски від ночі.

раптом взялася вона переписати всі ці рецепти так, щоб

Та одного дня стається те, чого Ба не очікує:

з гучним заголовком, як в пані Віри, що б це вийшла за збір-

— А твої рецепти? — цікавиться перемазана мукою Ма-

ка? «Нічиї рецепти»? «Соціалістичні рецепти»? «Рецепти

руся. — Ти маєш свої рецепти? Унікальні якісь, від праба-

звідусюди й нізвідки»? Так, здається так було б добре —

бусі Ніни, від батька чи його мами...

звідусюди й нізвідки. Так, як і пахнуть Цілики.

І Ба тут же губиться. Ніби в південному місті зненацька

А втім, моя собача думка: було би м’ясце, назва — то

починається завірюха.

діло десяте... Та й «львівські» рецепти Віри — теж насправді

78

79

збирані звідусюди. Тільки Велика Ба подорожувала сама, приховала усмішку та поспівчувала подрузі. Ну справ-

а Віра все трималася за місто, що переходило з рук у руки.

ді ж, така біда.

У Лілі, здається, немає національності — остаточно

А Ліля виросла вже смаглявою. Наче від сонця й нафти

зникла десь в потязі Москва – Львів, яким її мати Ніна тіка-

набралася тих кольорів. І коли хтось із новоприбулих дітей

ла востаннє, від чужого погрому.

партійних робітників або інженерів, які приїхали «підійма-

Усі довкола, навіть домашні, вважають Ба росіянкою,

ти республіку», вимовляв «ми, росіяни», кивала, мовляв,

але я ніколи не чув, щоб вона розповідала внучці якісь на-

так-так, ми, — та геть нічого не відчувала. Там, на гарячо-

родні казки, співала російських пісень — не радянських,

му березі, де після купання часом лишиться на купальнику

а саме російських. Чи радянські й російські одне й те саме?

нафтова пляма, був її дім — двір, оплетений виноградом,

Одне заступило інше... Й запахів тої імперії не лишилося, маленька «басейка» з крижаною водою, де чекає на тебе

крім старого «Букету імператриці», й то названого нано-

найсмачніший у світі кавун, і дід-іранець Алі, який їй нас-

во — «Червоною Москвою».

правді, звісно, не дід, але так вона його називала — ніколи

Велика Ба любить переповідати історію матері. Не цілу

не мала іншого діда. Це був її дім. І до моря електричкою

велику історію — бо її ніхто вже тепер не знає — а маленьку, сорок хвилин, до чорного моря — не Чорного з великої лі-

крихітний епізод. В азербайджанському передмісті, попри

тери, до якого вони їздили потім відпочивати в Криму, але

свою русяву косу й блакитні очі, Ніна була своєю. Певно, просто чорного, з непомітними нафтовими течіями.

ввібрала в себе запахи нафти, півдня та азербайджансько-

Одні казали там про Лілю «місцева» — як тут, у Львові,

го плову — густа гвоздика, кмин і кінза, петрушка й м’ята, вона каже про інших. Хтось із приїжджих якось кинув про

шафран — і все та ж кориця. Ніхто й не помічав, чи вдавав, неї, як про азербайджанку, образливо — «одна з тих чурок», що не помічає, чужості Ніни. Аж так, що одного разу про-

але вона подумала: раз так, то й нехай. А хтось називав —

давщиця смугастих пахучих кавунів, не вчуваючи жодної

«чужою, руською» — і може, й була вона «руська», але не

зради, зарепетувала до жінки:

чужа. І Велика Ба вже тоді втомилася від усього цього. А як

— Чуєш, Нінко! Така біда!

вийшла за льотчика-українця, то скоро почула й зрадли-

— Ну й яка ж? — спокійно одповідала Ніна.

ве — «хохлушка»... Вона згадує, й кожне слово б’є в ніс од-

Кажуть, вона завжди говорила спокійно — й лише по-

ним і тим самим запахом — образи. Й вчувається домішок

кидаючи Баку, спокій загубила серед вірменських речей на

люті, як та дрібка ярини в рецепті Віри.

своїй вулиці.

У свідоцтва про народження своїх дітей Іван та Ліля

— Ні, ну подумай тільки! Син на руській хоче женитись!

записали різні національності: Тамарі — «росіянка», Олі —

На цьому місці всі, звісно, сміялися, коли Ніна пере-

«українка». Ніби підкоряючись розтиражованій ідеї стар-

повідала історію за столом у Баку. Тепер, коли Ніни не-