Unknown - 2017

вухах. Я й не бачитиму нічого — це буде не темрява, а, як

голлівудського фільму, еге-ж? Хтось дивиться ще? Я чомусь

говорила Маруся, ідеальна густа порожнеча. І сніг знову

упевнений, жінки все ще стоять там, на розі. Навіть Маша

вибілить мою шерсть собою. Я засну й прокинуся каченям

даремно дивиться з вікна.

на озері, а там мене, можливо, навіть підвищать до лебе-

Оля могла би забрати мене до нової квартири —

дя — це трапляється.

але ж вона ще вибирає... Маруся могла би забрати мене з со-

Але полковник ще тримає мене за повідець, як за руку.

бою, але ж вони з Маріком будуть завжди в дорозі, наче

І здається: це просто сниться комусь. Сниться цей ранок.

нові кочівники — хворого пса кочівники за собою не тяг-

Туман вистилає дороги: від Новерська до Львова, від Львова

нуть. Ярослав Теодорович міг би взяти мене замість Лумпа, до Києва, від Києва до Донецька, а ще до Санкт-Петербурга, мої портрети мали би популярність, але він любить тіль-

до Вроцлава, до Берліна, Нью-Йорка, Торонто і Сан-Фран-

ки огидних такс і скоро помре. Генріх міг би взяти мене, циско, і ось цю, саме цю, дорогу — до цього Собору. Це мене

але ж — антикваріат. І все ж, якийсь час я чекаю, що хтось

вже давно немає, а ранок є — його бачить хтось ще живий.

дожене нас, зупинить. Навмисно сповільнюю крок. Та ми

380

381

йдемо далі і далі. Самі. Залишаючи невеселі сліди, що бачи-

Я йду і все про себе повторюю: тут дім, тут дім. Усі

тимуть лише звиклі до всього, байдужі «місцеві» пси.

історії змішуються із запахом невидимої під асфальтом

Як ти там співав, старий? Є тільки мить, ла-ла. Наша

ріки, й попри все — звідкись лине цей аромат — Ne m’oubliez мить, схоже, завершується. Певно, вона має завершитись,

pas . Оце якість парфумів! До речі, що воно означає фран-

аби щось інше могло розпочатись нарешті. Обидві Ма-

цузькою? Бо, здається, цим запахом місто промовляє й до

русі — саме так їх обох називали матері у колисці — тепер

мене. А я так напружено повторюю подумки команду ко-

Марії. Різні, хоч з одним ім’ям, з вічним, невитравним за-

лишнього свого Господаря — Тут дім! Тут дім! — що здаєть-

пахом квартири на Лепкого. Де вони будуть без мене? Дзво-

ся, всі в місті мають почути, і навіть старий, якого я дуже

нитимуть одна одній:

люблю, — всі мають почути це. І полковник передумає їха-

— Доброго дня, Маріє! Як там у вас, у Донецьку? Бер-

ти в свою Крайновку.

ліні? Чи Пітері?

Дім там, де тебе пам’ятають, — розпорошений, як улам-

— Доброго дня, Маріє! Як там у вас, у Нью-Йорку?

ки замерзлих річок над Землею. Я можу зараз сказати «моє

Києві? Куала-Лумпурі? Буенос-Айресі?

місто», та це так само безглуздо, як сказати «моє повітря».

Чи ні. Вони все-таки житимуть тут, у Львові. Я озираю-

Навіть повітря, яке ми вдихаємо, вже було чиїмсь і ще буде.

ся й нікого не бачу. Просто нікого не видно — туман.

Навіть я був чиїмсь псом. Повітря наше, доки воно в нас.

Сподіваюсь, старий не сумуватиме і сам не поїде ніку-

Дім наш, доки він в нас. А ми всі завжди в цьому домі —

ди. Та наша мить завершується тепер. Пси упереджені

кожен на своїй глибині.

щодо друзів, може, тому, я думаю, що полковник — таки

непогана людина. Просто щасливчик. Ніде не загинув, не

був репресований, під конвоєм не йшов на допит, не був ні

священиком, ні дворянином, ні євреєм, ні ромом, ні бур-

жуазним націоналістом, ні польським офіцером у полоні,

ні надто щирим комуністом. Дивом не вмер з голоду, й тіло

його не стало спасінням для інших. Не помилився (майже), пишучи біографію. Літак його не розбився — навіть на Ко-

рейській війні, де Цілик, мабуть, так нікого й не вбив — але

ж був готовий? Його свічки нема у вікні. Тільки на торті —

кажу ж, щасливчик. Навіть теща його померла з шиком —

у купейному. Навіть на його бісовому городі не виявили

жодної кістки. В Східній Європі — це майже, як виграти

мільйон в лотерею. Бувай, щасливий старий.

382

Літературно-художнє видання

ВІКТОРІЯ АМЕЛІНА

Дім для Дома

Головний редактор Мар’яна Савка

Відповідальний редактор Ольга Горба

Літературний редактор Оксана Думанська

Художній редактор Назар Гайдучик

Макетування Альона Олійник

Підписано до друку 06.06.2017. Формат 84×108/32

Гарнітура «PermianSerif». Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 20,16

Наклад 2000 прим. Зам. №

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців