Unknown - 2017

Біжи, Доме, біжи. Тут, на останньому поверсі, за цими

ж пес мого друга. Пес же не винен ні в чому. Я ще не знаю, дверима. Дихати важко — я не молодшав усі ці роки. Від-

коли повернуся. Як завжди...

чиняй, Мисливцю, Той-Хто-Не-Вмів-Полювати тебе таки

Замість відповіді жінка кидає у Мисливця склянку:

вполював. Але за мною вже біжать і небезпечно пахнуть

— Та пішов ти! Убивця!

якісь люди...

Вадим ухиляється, відсуває носаком кросівка друзки:

— Може, його цей, пристрелити? Він зараз перелякає

— Я скоро повернуся, й ми про це поговоримо.

тут всіх.

Він зачиняє двері. Жінка плаче й шукає щось в шафі,

— Та ні, ну ми що, звірі? Це ж пудель.

висуває всі шухляди підряд, кидає на підлогу речі. Мисли-

— Так що, у мішок і все. Скажемо, якщо що — скаже-

вець буде незадоволений.

ний. Пам’ятаєш, бомж...

Я боюся залишатися з божевільною. Мені трохи шкода

Двері відчиняються.

її, але вона вже нічим не пахне. Мені не зрозуміти її.

— Що тут... — так, це Мисливець.

— Ось, — жінка тримає в руках ключ. Я думаю, зараз

Охоронці перед ним вибачаються — тут, розумієте, пес

вона відчинить двері й втече, а вона лише каже мені: — Тікай.

бездомний.

І я вислизаю. Я беру слід. Куди мені ще іти в цьому місті?

А Вадим дивиться на мене і каже:

Нікуди, як і сестрі Мисливця. Тільки за ним.

— Це мій. Дякую, що знайшли. Вас хіба не попереджа-

ли, що пес зі мною?

Охоронець бурмотить щось у рацію. Псам вхід заборо-

Готель

нено, але мисливцям можна все. Нас залишають у спокої.

Мисливець зачиняє двері й раптом замахується:

У повітрі великого міста запах бензину і креозо-

— Був би ти мій, я б тобі з задоволенням надавав. — Такі

ту, і трохи чомусь — грози, підіймається з вентиляційних

тут уявлення про приватну власність. Втім, Вадим опус-

люків, збиває мене з пантелику.

кає руку. — Я кому сказав дома бути? І вона в мене теж

344

345

отримає. Треба знайти твого Бориса, так... Але я його років

прямо, тоді наліво і — провалитись на глибину. Та цьо-

десять не бачив. Чи більше?

го ж тепер не буде. Не буде? Мене нудить. Перед моїми

Вадим ще щось бурчить, та я не знаю відповідей на його

очима і носом так, ніби це відбувається зараз: парк, і бі-

запитання.

жить за мною старий із надто хворим для бігу серцем:

Я досліджую новий прихисток. Кріселка шкіряні,

«Дом! Доміку!» Хай мені бультер’єр, що я роблю тут,

ліжко велике — помістимось. І чистотою пахне — деше-

у готельному номері з вбивцею? Чому я повинен верта-

вими хімікатами, якими нічого не змиєш. Вадиму має

тися до Господаря?

подобатися. Килим просякнутий куривом і рясно поли-

Люди на площі співають щось — чути навіть крізь за-

тий спермою — дорогий український готель. А це... Хоч

чинені вікна. Людям, здається, весело там, внизу. Весело —

я й Той-Хто-Не-Вмів-Полювати, я все-таки тямлю щось:

і вони ще називають це революцією.

на ліжку — рушниця. Вона захована у чохлі, та ж я чую —

А я тепер поїду в Новерськ. Новерськ тільки в уявлен-

порох, спеціальні мастила... Мені стає моторошно, а Мис-

нях чужинців жахливе місце, насправді ж довкола... Мис-

ливець усе стовбичить біля вікна й просторікує. Він наче

ливець кладе мобільний назад, на тумбочку, і — мовчить.

п’яний, хоча алкоголю в крові й немає.

Чому він мовчить? Мисливець відчиняє вікно: люди на пло-

— Ти маєш забути все, — пояснює недоречно, — не бачи-

щі співають ще голосніше. Я чув цю пісню з вікна «гвардій-

ти качку, не чути ніяких «кру-кру». Хоча «кру» це ж журавлі?

ської» школи, ще тоді, коли в ній працювала й співала по

Ай, та яка різниця! І в журавля поцілити можна, і в... У тебе, —

понеділках Оля. Слідкувала, аби ніхто не сміявся... Люди

він регоче. — Як вважаєш, можна полювати на пуделя?

гарно співають. Можливо, навіть його не існує більше, того

І Вадим дістає рушницю з чохла. Оптичний приціл.

Новерська? Можливо, коли Господар розібрав на цеглу всі-

— Думаєш, п’яний? Я на роботі не п’ю. Просто весе-

всі заводи, і дитсадок, і школу, то залишився тільки його

лий, — він ховає рушницю, й закурює. Курить у ліжку, гово-

великий новий будинок — і так Новерськ зник. Є місця, по-

рить — про полювання й сестру, що вважає його убивцею.

вернутись у які неможливо. Ймовірно навіть, інших місць

Дзвонить мобільний — Мисливець сіпається. Мабуть, це

просто немає.

воно — ті самі «дальнейшие распоряжения», яких він чекає