Unknown - 2017

ни, убивства, мори. Ця територія завжди була місцем, де

немає. А може, його й не було ніколи? Тільки запах

щось росте та цвіте. На всю глибину цього саду — саме

машинного масла, вітру та керосину. Тільки брезент

тільки життя. Люди з лопатами дарма перевертали землю.

і розірваний целофан на землі. А довкола дачники все

Піт дарма лився з лобів. У цій землі вже й так доста поту.

обговорюють, як тут копали й носили ящики. І ще, скіль-

А крові нема. Ну ось буває й так. Хочете — смійтеся. Диво, ки хто заробив.

звичайно, це диво — або лише випадковість.

— А чого в нас не копали? Я в себе під буряками зна-

ходив був кістку...

— Та де! А грошей то скільки дали дураку?

Порожнеча

— Ой, та уймися!

— А звідки ці американці знають, чиї то кістки? Може,

Мама Оля розповідає, вони з малою — тоді

то і не їхніх...

ще справді малою, всього чотири — збиралися до скверу

— І в вояки того копали? В Цілика-а? Не побоялися?

перед Собором, на гойдалку. Маруся пішла до кімнати,

Я все думала, в нього в теплиці тій величезній ракета.

взяти улюблену ляльку. Дівчинки все не було, а потім

— Яка ракета?

Оля почула розгублене «мамо, а лялі нема». Доню, ну ти

— Ядерна! А яка ж!

пошукай, відповідала Оля — не хотіла вже роззувати-

Усі сміються.

ся: може на скрині? «Нема скрині» — відповіла дівчин-

— Баб Пашо, ну ви даєте... Україна ж відмовилася від

ка. Й це відтоді бігла Мама Оля коридорами поліклінік,

свого ядерного потенціалу! Це треба знати!

тягнула доньку за руку. Донька — тягнула за руку свою

Ще кажуть, копали аж на десяти ділянках — на дев’я-

невидиму ляльку. Лікарі хитали головами, щось казали

ти виявили людські кістки. Тільки одна ділянка виявилася

про ризик пошкодити судини при спробі оперувати, про

«чистою».

проблеми з тиском.

Жінки, на городах яких рясно цвітуть гладіолуси, а на

— Ось рецепт — краплі, таблетки...

хустках — троянди, ще довго не могли заспокоїтися:

— Вона від них буде бачити?

332

333

— Ні, що ви, мамашо... Це аби не було подальших

до жодного лікаря й ще довго до лікарів не приходили. До-

ускладнень.

рогою додому Оля тоді купила Марусі книжку з малюнками.

І так по колу. Та Мама Оля нікого не слухала. Де є ри-

— Скоро ти зможеш побачити, а поки що, доню, все

зик — є і надія. Тільки старий професор в обласній лікарні

одно я тобі читаю. І я все-все тобі опишу...

був достатньо уважним і добрим, аби викликати в Олі довіру.

Таких книжок Мама Оля ще купувала багато. Це стало її

Він довго дивився на Марусю крізь власні окуляри з товстим

ритуалом, маленькою пожертвою богу зрячих дітей.

склом, крізь безліч складних і тому, мабуть, важливих при-

«Це питання часу і грошей. Усе буде добре».

ладів. Він звертався до Олі не «мамашо», а «пані Ольго».

Час вже пройшов. І грошей досить. Старий полковник

Старий професор сказав: Марусі ще можна повернути

десь роздобув суму, якої ще бракувало. Каже, продав ділян-

зір. За кордоном вже успішні такі операції (чи він насправді

ку на Замарстинові. Та хіба вона стільки коштує?

сказав: вже бувають успішні?). Це лише питання часу і гро-

Уже і валізи зібрані, а Оля все ніяк не наважиться вийти

шей. А зараз треба спостерігати динаміку. І таблетки, і кра-

з дому.

плі, так... Прийдіть, будь ласка, за місяць.

— І не хвилюйтеся. У вас така чудова розумна донечка.

Усе буде добре.

Довіра

За місяць, день у день, Мама Оля знову вела Марусю до

професора.

Ніхто, крім Олі, не вірить, що все закінчиться

— Доктор Зарецький? Та в нас такого, здається, й немає.

добре. Бачити буде не Маруся — це її мати нарешті поба-

Мама Оля не збиралася здаватися. Як це немає? А ну по-

чить, що чудес не буває. Це ясно будь-якому розумному

дивіться уважніше. Перевірте! І справді, дівчина в реєстра-

псові й полковнику. Хоч, звісно, і нам зі старим хочеться

турі була новенька, вона не всіх знала.

вірити у дива. І поки ми чекаємо в квартирі на Лепкого,

— Так що, можна до нього?

дива починаються. Люди в білих халатах, мови яких Мару-

— Ні-ні, — відповіла старенька жіночка, з тих, хто пра-

ся завдяки Генріху вже не боїться, кажуть:

цює в реєстратурі все своє життя. — Доктор Зарецький уже

— Vielleicht werden Sie sehen können. На лівому оці зір

не приймає.

може відновитися майже повністю, з правим будуть певні

— Добре, а коли прийматиме...