Іван Керницький - Король стрільців

К а с і є р (термосить панка) . Ви собі, любцю, міркували: гроші в кулак, смик за поріг та й шлюс… Фертік? О, ні, не фертік! А бачите, що ми вас хапнули!

П а н о к (раз у раз злобно всміхається) . Ну, то називається — трудно. (До ревізора). Галльо, пане інспектор! Як там ситуація?

Р е в і з о р (важко дише) . Ой!.. Серце!.. Серце, пане добродію… (Побачив свою течку у панка під пахвою). Мої акти!.. Віддай мої акти, розбійнику!

П а н о к. Но, но, тільки без компліментів, пане пан! Це — течка моя!

Р е в і з о р. Брешете, пане добродію! Я вас на поліцію!.. Я вас під наглий суд!.. Ви зробили на мене напад!

П а н о к. Поволі, пане, поволі, не сердьтеся, бо це вам не до лиця.

Р е в і з о р. Віддайте мою течку, пане добродію!

П а н о к. Го, го, нема вар’ята! Це — течка моя, я на то маю свідків. Ваша онде лежить на долівці!..

Р е в і з о р (тупає ногами) . Брешете, пане добродію. Брешете, як остання собака. Я при собі не ношу різницьких ножів та револьверів! (До Грицька) . Пане добродію!.. Пане голово! Чого ви, властиво, стоїте, як турок на німецькій проповіді? Як ви можете позволити, щоб у вашій хаті таке діялось?.. Відберіть від цього драба мою течку!..

Г р и ц ь (б’ється по полах) . Гм!.. Я не знаю, чия вона…

Р е в і з о р. Як-то не знаєте, пане добродію? Це ж ясне, як сонце. Він свою течку лишив на столі, а мою потягнув, як втікав з хати… Та ж це рафінований злодій, ви ж бачили чорне на білім, що він цілий рік сидів у криміналі!..

П а н о к. Пхі!.. Велика річ рік криміналу. Пане, то нині по людях ходить. Зрештою, ви знаєте, хто я є? Я належу до опозиції! Я сидів за політичні кавалки, от що!

Р е в і з о р. Брешете, пане добродію! Я бачив чорне на білім, що ви сиділи за звичайну крадіж.

П а н о к. Ну, що є?.. Най буде за крадіж. Ша, не турбуйтеся, і вас то не мине.

Р е в і з о р (з гідністю) . Пане добродію, числіться зі словами! Я є делегат Ревізійного союзу, я був начальником організаційного відділу, я два рази належав до Надзірної ради…

П а н о к. Я також був членом Надзірної ради нашої злодійської кооперативи і прийшов сюди як її делегат…

Р е в і з о р (з розпукою в голосі) . Люди добрі! І чого ви стоїте, роззявивши роти? Чому ви раз не заткаєте пельки цьому пройдисвітови? Як ви взагалі дали так нікчемно ошукатися?! Як ви цього душогуба до хати пустили?! Та ж тепер двадцяте століття, тож чуєте про якусь культуру, читаєте книжки, ґазети, і в вас ще настільки немає олію в голові, що не потрафите відріжнити інспектора з Ревізійного союзу від звичайного злодія?.. Прошу, порівняйте мою особу з тим… з тим розбійником, пане добродію… Прошу!..

С п р а в н и к (приглядається то ревізорови, то панкови) . Ба!.. Ви, як міркуєте, писуню?

Г р и ц ь. А, дайте мені спокій!.. Я вже не знаю, що зі мною робиться…

К а с і є р (приглядається то панкови, то ревізорови) . А ви, любцю, як кажете?

К р а м а р. Га, Господи Боже!.. Та воно такої ріжниці нема. То чоловік, та й то чоловік.

П а н о к. Панове господарі, не дайте собі закрутити гітари. З нього такий інспектор, як з мене польський біскуп. Ви ось краще гляньте на долівку: бачите, що він мав у торбі?.. Револьвер на вісім стрілів і ніж на два метри! Якби не я, то вам вже всім був би капут, розумно? Тож не балакайте з ним довго, а зв’яжіть шнурками і до паки!

Р е в і з о р (кидається до нього) . Кого до паки, розбійнику, душогубе?! Кого?..

П а н о к. Пане, не так остро, бо я можу часом вдарити!

Р е в і з о р. Що?! Кого вдарити, розбійнику? Кого?! (Обидва кидаються на себе з п’ястуками; крамар, касієр, Гриць і справник їх розділюють; гамір, метушня) .

В і й т (входить з палицею в руці, за ним поліцай, також з палицею, за ним Настя) . Дай Боже добрий вечір! Чого тут у вас такий гармидер, Гриню? Ваша жінка прибігла до мене з криком і плачем, бо у вашій хаті люди ріжуться ножами… А тут, бачу, ще кожний, славите Господа, цілий та здоров.

Г р и ц ь. Гм!.. Та ще дотепер яко-тако, але до біди вже небагато бракувало… От, спасибі вам, пане начальнику, що прийшли в саму пору! Може, ви тут зробите якийсь порядок, бо я, бігме, вже чисто голову стратив!..

П а н о к. Пане, пане, ви є начальником громади?.. Так? То прошу сей час замкнути того пасажира!..

Р е в і з о р (кидається до нього) . Кого замкнути, розбійнику?! Мене?.. Мене?..

В і й т (стукає палицею до долівки) . Спокій, панове, спокій! Не заколочуйте публичного ладу. (До Грицька). Як я чув, то у вас, Гриню, трапилась досить кумедна історія. З’їхало нараз двох інспекторів, а ви тепер не знаєте, котрий правдивий, а котрий фальшивий, так чи ні?