Іван Керницький - Король стрільців

С п р а в н и к (по хвилі) . Ба!.. Якби так можна, пане ішпектор…

П а н о к (кінчить їсти) . Ну, ну?

С п р а в н и к (заклопотано) . Я би так теє… я би хотів щось панови ішпекторови сказати…

П а н о к. Дуже файно! На верха з тим!..

С п р а в н и к. Ба!.. Коли я не смію…

П а н о к. Ну!.. То називається — трудно.

С п р а в н и к (несміло) . Може би, так на боці, пане ішпектор?..

П а н о к. На боці, то на боці. (Обоє встають з-за стола і виходять на середину сцени) .

С п р а в н и к. Ба!.. Коли я таки не смію, пане ішпектор…

П а н о к. На маєш!

С п р а в н и к. Бо то знаєте, пане ішпектор, ну… чистий клопіт…

П а н о к. Що там клопіт!.. Най кінь клопочеться, він має більшу голову.

С п р а в н и к. Хе, хе, хе… Які пан ішпектор жартівливі… Та я, писуню, таки не смію сказати, щоби пан ішпектор, борони Боже, не образилися.

П а н о к. Ні, ні, я свій хлоп! Валіть просто з моста все, що маєте на серці!

С п р а в н и к (тихіше) . Е… то таке, пане ішпектор: я тутечко тим ділом, як то кажуть, справником… І… ніби, Господи милосердний! Я що? Я нічого!.. Запряг, сів, поїхав, привіз, скинув — шлюс! Більше мене не обходить. Але воно, писуню, все христіянин непевний… Може, так, може, сяк — не знати?.. (Ще тихше) . Тож я би дуже пана ішпектора просив, як би там щось не теє… то най вже пан, ішпектор будуть такі добрі, най дуже остро мене не обраховують…

П а н о к. Ага!! Я вже то капую! Я вже розумію! (Дуже серйозно) . Отже так, пане то-ой… Все буде гаразд! Спустіться на мене, як на заграничну валюту. Розумно? Все — блят! На те я вам даю слово! Ви знаєте, що в мене значить і слово?!

С п р а в н и к (радісно) . Ой-ой, писуню, та чому не знаю!

П а н о к. Але… (Простягає руку) . Розумієте?..

С п р а в н и к (сумно) . Ба!.. Та чому не розумію. А… кілько ж би пан ішпектор так теє?..

П а н о к. Ну, хочу яку марну п’ятку…

С п р а в н и к (подрапався за вухом) . Га, най там. (Виймає великий капшук, а з нього гроші) . Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не теє…

П а н о к (ховає гроші) . Тихо ша!.. Вуха догори, хвіст набік!.. Все буде — перша кляса. То вам кажу!

(Справник вертається на своє місце і благальними рухами напоминає панка, що би тямив про його справу. Цей останній його заспокоює) .

К а с і є р (який вже перед тим виліз з-за стола і стояв панкови за плечима) . Я би так, любцю, хотів панови ішпекторови… теє…

П а н о к. Ага, щось на боці?

К а с і є р. Ая, ая…

П а н о к. Просимо, просимо! Страшно мені приємно/… (Обоє йдуть в правий кут сцени) .

К а с і є р (заклопотано) . Та коли, пан ішпектор, я якось не годен вимовити…

П а н о к. Ет, ґаданє австріяцьке! (Серйозно) . Ви є касієром?

К а с і є р (злякано) . Ая… ая… Але я цілком не хтів ним бути! Присягай Богу, ні! Самі люди принукали… Той каже — будьте, той каже — будьте, ну, гадаю собі — най там… якось христіянин пацифікацію перебув, то і з тим собі дасть раду. І… ніби, я що? Я нічого! В мене, любцю, все стоїть на папері. Книжку маю, фактури маю, асиґнати маю, квіти маю, пане ішпектор — я все маю!.. Але, як той каже, чоловік таки непевний… Може, воно так, а може, й сяк… тож я би дуже пана ішпектора просив…

П а н о к (перебиває) . Тихо, ша! Я вже знаю, про що вам іде. (Дуже поважно) . Отже так: для вас, розумієте, тільки для вас, я то зроблю. На це вам даю гонорове слово! А в мене слово — то мур.

К а с і є р (радісно) . Та же я знаю, та же я знаю… Чим же я панови ішпекторови віддячуся?..

П а н о к (у відповідь простягає долоню) .

К а с і є р (посумнів) . Га, що зробити… А кілько ж би пан ішпектор так… умм… (шукає за грішми) .

П а н о к. Ну, як від вас, то хоч марну десятку.

К а с і є р. Ой, любцю, та де вона марна. (Виймає гроші) . Тільки я би дуже просив, щоби пан ішпектор нікому нічого не… умм…

П а н о к (обурено) . Пане, та як?! Ви мені не вірите? Перший раз в життю щось подібного чую! Та же я вам дав слово!

(Касієр вертає назад, сідає на своє місце, обернувшись до справника спиною) .

К р а м а р (який перед тим виліз з-за стола і ждав на свою чергу) . Га, Господи Боже!..

П а н о к (звертається до нього ). Може, щось на боці?…

К р а м а р. Ні, най вже буде ось тут…

П а н о к. Ну, ну?

К р а м а р (задивився на стелю) . Га, Господи Боже!.. То ніби, таке: я що? Я нічого! Вкрасти — не вкрав, зрабувати — не зрабував, ошукати — не ошукав, знищити — не знищив…

П а н о к (перебиває) . Пане, та же то ясне, як шварц! Я же розумію! Все має бути блят, правда?