Іван Керницький - Король стрільців

К p а м а р. А най мене Бог боронить! То, во, сусід, Данило…

П а н о к (до касієра) . А, так, так!.. Я відразу міркував, що це ви!.. Чи маєте при собі витрих?

К а с і є р (здивовано) . Га?

П а н о к. Пардон! Я, прошу вас, вродився в Америці і тепер все затягаю трохи по-французьки… Я хотів спитатися, чи маєте при собі… ну, ключ від каси?

К а с і є р. А десь тут, любцю, повинен бути… (шукає по кишенях) .

П а н о к. (до Гриця, дуже поважно) . Умм… отже так буде, пане Ріпа! Я зараз беру ключ, йду, зроблю контролю в касі, а раненько докінчимо решту. Я мушу спішитися, бо завтра в полуднє вже маю бути у Львові! (бере зі стола капелюх) .

С п р а в н и к. Ба!.. Я собі, писуню, ще таки сяду… (сідає).

К а с і є р. Та й за мною, любцю, малі діти не плачуть!.. (сідає) .

К р а м а р. Га, Господи Боже! Та й я до колії не спішуся… (сідає) .

Г р и ц ь (здержує панка) . Гм!.. Якось воно так не випадає, пане інспекторе… Прошу ще хвильку заждати, спічнете, і повечеряєте…

Н а с т я (підходить з варехою в руці) . Ой, татуньцю небесний! А де ж ми би тепер пана шпектора пустили! Я во, зараз, яєчка на окріп кидаю, аякже… Пан ішпектор певно вже десь голодні, як той пес?…

П а н о к (подумав) . Рація, рація! Щось перекинути вже можна. Це ніколи не зашкодить. Але… гов! (До Гриця) . Пане Фасоля, в вашім селі поліції нема?

Г р и ц ь. Гм!.. Та, ніби, нема… Постерунок аж на другім селі.

П а н о к (поквапно) . Дуже гарно, дуже гарно. Я це, бачите, тільки так питаюся… З цікавости… Умм… очевидно! Мінутку ще можемо заждати (сідає біля стола) . Евентуально, прошу я вас, ґазетку собі прочитаємо (виймає ґазету, розкладає та заслонює нею цілу голову) .

С п р а в н и к (зітхнув) . Ба!.. Я вже, писуню, буду йти… (встає) .

К а с і є р. Та й я, любцю, не маю чого тут сидіти… (встає) .

К р а м а р. Га, Господи Боже!.. А чого ж маємо людям заваджати!.. (хоче йти) .

Г р и ц ь (підбігає до них) . Сусіди, та що це ви?!.. Сідайте ще, якось так не випадає!.. (Справник і другі розкладають руками, постогнують і знов сідають на лаву. Рівночасно, як ці останні церемоняться, Настя приносить до стола вечерю; в лівій руці тримає макітру з яйцями, під пахвою здоровенний бохонець хліба; в правій руці — горнятко з молоком, а наверху тарілку з маслом. Все те уставляє на столі) .

П а н о к (відкладає ґазету і з вдоволенням затирає руки) . О, то ґрунт! Добре їсти і нічим не журитися!..

Н а с т я. А на здоровлячко, на здоровлячко! Ось тут мають пан ішпектор яєчка, но не знаю, які пан люблять? чи тверді, чи м’якенькі?

П а н о к (весело) . Все одно! Вже я собі дам з тим раду!

Г р и ц ь. Гм!.. Воно ніби так…

Н а с т я. То масло не таке свіже, але ще його не чути… Най пан ішпектор вибачать, бо ми тепер свого молока не маємо. Корова нам запустилася ще в Пилипів піст. Ну, хлібець разовий, чорненький… Пан ішпектор ще десь як жиють, то такого не їли…

Г р и ц ь (зітхнув) . Гм!.. Що робити… Трудно…

П а н о к (з запалом теребить яйця) . Не турбуйтеся, стрийно! Я свій чоловік, я все прийму!

Н а с т я. Та й най пан ішпектор не гніваються, що м’яса нема… Ми будемо, перепрошуючи вас, папочку, і всіх присутніх, і святі образи, і Божий денінько, і ковбицю, і лавицю, і мене плюгавицю… будемо свиню різати аж на Великдень…

П а н о к (з повним ротом їжі, махає руками і головою, що він на все годиться) .

Н а с т я (до Гриця) . Най пан ішпектор тут поволеньки собі вечеряють, а ти, Гриню, світи ліхтарку, підемо поросята годувати. Вони також їсти хочуть.

Г р и ц ь. Гм!.. Як йти, то йти. (До справника і других) . Ви, сусіди, ще трошки зачекайте, я зараз прийду…

С п р а в н и к. Ба!.. Я знаю, писуню?..

К а с і є р. А най там, любцю…

К р а м а р. Га, Господи Боже!..

Н а с т я (вже біля дверей, тихо до Гринька) . Ой, доленько нещасна! Диви-но ся, Гриню, як він, бідачисько, їсть!.. Так, як би з неволі вернув…

Г р и ц ь (світить ліхтарку). Гм!.. А що ж ти собі, жінко, гадаєш? Нині по містах біда, люди кусника хліба не мають!.. Нас ще хоч та бульбочка ратує, а там й того нема…

Н а с т я (сумно) . Ая… Подиви-но ся, які в нього черевичата подерті. Наш пастух кращі має…

Г р и ц ь (бере шапку) . Гм!.. А що ти собі гадаєш? Тепер всюди криза, тепер найбільші директори в подертих черевиках ходять!

Н а с т я. Ой, доленько бідна!.. (Обоє виходять) .

(Хвиля мовчанки. Панок завзято нищить заставлені на столі дари Божі. Ковтає одно яйце по другім, крає і заїдає куснями масло, попиває це молоком, закусує хлібом, і так в колісце. Час до часу обережно пакує до кишені то яйце, то грудку масла (обвинену ґазетою), то кусень хліба, то ніж і т. д. Справник і касієр мовчки сидять за столом, сумно махають головами, шморгають носами та витирають рукавами уста. Лишень крамар раз у раз зітхає: «Га, Господи Боже!» Нарешті справник встає, хоче щось панкови сказати, та не має сміливости) .