Іван Керницький - Король стрільців

С п р а в н и к (видивився на касієра і поволі встає з лави) . А вас то, писуню, що обходить, га?

Г р и ц ь (заспокоює обох) . Сусіди, та що це ви?.. Дайте спокій. Сідайте, не кричіть, не сіпайтеся, бо нема чого.

Справник, касієр і крамар з-під лоба зиркають на себе і поволі садовляться знов за стіл. Хвиля мовчанки).

Г р и ц ь (по хвилі) . Гм!.. Воно так, люди добрі, все ще було би в порядку, якби не отой ревізор… Я знаю… В нас дотепер зле йшло! Трохи той завинив, трохи цей, ну, трудно… Воно з початку все так. Пізніше якось би ще направилося. А так що?.. Приїде, зробить ревізію, все вийде наверх, а тоді як ви глянете людям в очі?.. Кажіть?

С п р а в н и к (понурив очі до землі) . Ба!.. А може, він, писуню, ще не приїде…

К а с і є р (дивиться в землю) . Воно так… Часом, любцю, може щось статися…

К р а м а р (задивився на стелю) . Га, Господи Боже! А от вчора читав я в ґазеті, що десь тут… вже не пам'ятаю де, трапився страшний карамболь. Цілий поїзд розбився, а десять люда згинуло на місці…

С п р а в н и к і К а с і є р (побожно зітхнули) .

Н а с т я (в хустці, з кошиком в руці, підходить навшпиньках до стола і шепче) . Вже є…

Ч о т и р и к о о п е р а т о р и (стають всі разом з лави, нахиляють голови і півголосом питають). Хто?

Н а с т я (голосніше) . Він…

Ч о т и р и к о о п е р а т о р и (голосніше) . Де?

Н а с т я. Під хатою, витирає черевики, бо коло нашої комори заліз дуже в болото. Йой!.. Та то такий пан! Що ж я йому зварю!.. (Подріботіла до печі) .

С п р а в н и к, К а с і є р, К р а м а р (всі три разом з опущеними головами сідають на лаву) . Приїхав!..

Г р и ц ь (тремтячим голосом) . Гм!.. Слухай, жінко, як же ти пізнала, що то він?..

Н а с т я. Який ти, Гриню! Та ж такого великого пана можна відразу пізнати. О, такий панисько, в чорній бекеші, в капелюсі, зі скіряною торбою, аякже! Дивлюся — стоїть він коло нашої комори і щось до колодки заглядає… Ну, я собі зараз поміркувала, що то мусить бути якийсь не з тих простих… Та й питаю: ви, паночку, певно той ревізор, що мав приїхати на обрахунок до нашої куропативи? А він каже: так, так, матусю… Ну, то, кажу, ви маєте в нас ночувати. А як ваш чоловік називається? — питає. Ну, я йому повідаю, що ти, ніби, називаєшся Гринько Бульба і що ти є в тім усім головою… А він каже: так, так, дуже гарно, я там зараз прийду… (За сценою чути стукіт) . О!.. Вже йде… Ой, Царице небесна! Що ж я йому зварю!.. (Порається біля печі) .

П а н о к (входить, обличчя хитре, улесливе; має малі вусики; капелюх насунений на очі; одітий в чорний плащ, під пахвою скіряна течка, черевики досить подерті) . Добрий вечір! Чи тут живе голова кооперативи Гринько Бурак?

С п р а в н и к, К а с і є р, К р а м а р (всі три разом стають з лави, мнуть у руках шапки та моргають до себе, що їм треба виноситися з хати) .

Г р и ц ь (рівночасно заклопотано) . Гм!.. Я знаю… Воно ніби так, пане ревізоре… Тільки я не називаюся Гринько Бурак, а Гринько Бульба…

П а н о к (дуже привітно) . Так, так, Бульба, Бульба. Пан Гринько Бульба! Я так навіть маю записано. Страшно мені приємно вас пізнати. (Подає йому руку). Я називаюся… умм… так, я називаюся Ананас, інспектор Віктор Ананас! Мене прислали… так, мене прислали сюди зі Львова, щоби я зробив скокна вашу кооперативу… то значить… перепровадив у ній ревізію… Так!.. (Кладе течку й капелюх на стіл, бистро мишкує очима по кімнаті.) Ага… (До Гриця). Отже я маю в вас заночувати, пане Капуста?

Г р и ц ь. Гм!.. Воно ніби так, пане інспекторе. Прошу, сідайте, будь ласка, та й розгостіться.

П а н о к. Моцно вам дякую! Бачу, що ви є свій хлоп. А це (показує на Настю) певно, ваша кобіта?

Г р и ц ь. Гм!.. Я знаю… Воно ніби так…

Н а с т я (підходить з макітрою в руках) . То, прошу пана шпектора, я вже, ніби, друга його жінка, ая. Бо перша небіжка, най з Богом спочиває, померла зараз місяць по шлюбі.

Г р и ц ь (сіпає її за рукав) . Та йди… геть!

П а н о к (до справника і інших) . А ви, панове господарі, чого стоїте? Скажіть собі сісти!

С п р а в н и к. Ба!.. Та воно можна… (попихає касієра в сторону дверей) .

К а с і є р. І я так скажу, любцю… (попихає крамаря) .

К p а м а р. Га, Господи Боже!., (хоче йти з хати).

Г р и ц ь (попихає його назад) . Це, пане інспекторе, ось справник, касієр та крамар нашої кооперативи…

П а н о к. Та-ак? Страшно мені приємно!.. А… хто це з вас, панове, касієром? (До крамаря) . Може, ви, стрийку?