Іван Керницький - Король стрільців

Г р и ц ь (розводить руками) . Гм!.. Або я знаю. Як то справді великий пан, то він коня з копитами не з’їсть… Бо великі пани на вікт делікатні. Гм! Я знаю… На всякий випадок заріж когута, звари з десятеро яєць, піди на сусіди, позич бохонець хліба, та й з фунт масла, та й молока з гладущик, а пізніше якось… як треба буде, то ще десь щось позичиш.

Н а с т я. Ой, татунцю небесний! (Плачливо) . Яка ж то біда, яка ж то напасть… чиста напасть! І нащо тобі, старий, такого клопоту на сиву голову? Перше, бувало, то цілими днями сидів у тій читальні, а тепер, як собі заложили ще якусь куропативу, то вже його ніколи дома не видно. Вся робота стоїть, ані кому дай, ані принеси, я хвилинки спокійної не маю, а він усе, як не в читальні, то в тій ку… ку… ро…

Г р и ц ь (перебиває) . Настуню, дай спокій! Десь тобі тілько балакати хочеться…

Н а с т я. Ну та як, Гриню, не маю балакати, коли я вже з тою твоєю політикою світа Божого не бачу! Ні я собі ніколи яєчка не зложу, ні курочки не приховаю, бо тої неділі приїде пан ревізор, а на другу пан делегат, а на трету якась інша нечиста матір, і я, бідна, мушу кожного годувати не знати пощо й за що?… Не досить, що від всяких безробітних не можна обігнатися, то ще панам їсти давай? Агі! Або ж то ми одні в селі? Та най вже хто другий трохи спробує…

Г р и ц ь (перебиває) . Дай спокій, Настуню, дай спокій!.. Прошу тебе, не говори, бо я вже стільки слухати не можу. Йди краще між люди та постарайся, що треба, бо його десь щойно не видно!..

Н а с т я (зітхає) . Ой, світе мій розколений!..

Г р и ц ь (нетерпляче) . Ну йди вже, йди… Чого ще стоїш?

Н а с т я (зітхає) . Та йду вже, йду… Ой, доленько, бідна! Що ж я йому зварю! (Бере хустку й виходить) .

Г р и ц ь (задуманий сідає біля стола) . Гм!.. Воно рахувати, то баба й трохи має рацію… В дома не засиджу, господарки не пильную, ніщо мене на світі не обходить, тільки та кооператива… А з того в нас нині хліба їсти не будеш!.. Тепер лише докладай до неї, як не здоровля, то останній ґрейцар. Гм!.. Що ж, коли наші люди такі, що тільки знають на одного все звалити! Ви то, Гриню, знаєте, ви то дуже красно розумієте, ви там підете, ви то зробите, бо ви політикант і любите цим бавитися. А ми будемо за вами поступати, аякже!.. тільки поволеньки, поволеньки та й все ззаду… Га, люди добрі, далі то вже й мене не стане. Адіть, я вже й не довиджую… Газети без окулярів не прочитаю!.. (По хвилі) . О! Тепер ще, як на біду, того ревізора принесло! Га, як той каже: нині скрізь біда, то й коло нас круто… Але я міркую, якби наші люди були направду людьми, то ще б так зле не було. А кілько я намолився, кілько напросився: люди, пильнуйте тої кооперативи, не боргуйте, не йдіть до жида, тримайтеся купи! Ага!.. Дехто послухав, а іншому це десь гримить… І які члени, така Управа, такий і крамар. Кожний хоче зараз щось скористати… Люди добрі! Та ще нема з чого користати!.. (Хвилю мовчить) . Та й так… А цей приїде, перерахує, вийде манко — то зараз ціле село затрубить: то він, то Гринько усьому винен! Він наперед найбільше кричав, він зробився головою, він усім тим кермує, то він усе помахлював… А як я вже страчу в людей довір’я, тоді все розлетиться! Гм!.. Дав би Бог, щоби той цілий ревізор де застряг по дорозі в якій озерині…

С п р а в н и к (входить, низький, вусатий, в червонім кожусі, з люлькою в зубах) . Дай Боже добрий вечір!

Г р и ц ь. Дай Боже здоровля.

(Вітаються. Справник сідає за стіл у самий кут, обоє хвилю мовчать і дивляться в землю).

С п р а в н и к (по хвилі) . Ну і що?

Г р и ц ь. Та ніщо…

С п р а в н и к (по хвилі) . Чули’сте?

Г р и ц ь. Та чув’їм…

С п р а в н и к (по хвилі) . Ну, а ви як?

Г р и ц ь. Та я ніяк…

С п р а в н и к. Ба!.. (По хвилі) . А коли ж?

Г р и ц ь. Нині…

С п р а в н и к. Ба!.. (По хвилі) . Нині, кажете?

Г р и ц ь. Ая… Нині приїде, в мене переночує, а завтра рано буде інвентура. (Дивиться у вікно) . Десь вже, незадовго, має надійти зі стації…

С п р а в н и к. Ба!.. (По хвилі) . Га, що ж, писуню? Я що? Я нічого!.. Ну, ніби що?.. Як самі знаєте: запряг, сів, поїхав, привіз, віддав — шлюс! Фертік!.. Більше мене не обходить. Але щоби, писуню, щось таке во теє… о! то ні!.. Що чорного за нігтем! Чуєте? Що чорного за нігтем! (По хвилі) . Але той наш цілий касієр, писуню, це вже інший нумер! Розумієте, що я кажу?.. То є механік, то є циган, то є шахрай з ґрадуса!.. Ви його не знаєте, але я знаю!

К а с і є р (входить, високий, пелехатий, в білій полотнянці, підперезаний ременем) . Дай Боже добрий вечір!