Іван Керницький - Король стрільців

В с і п р и с у т н і (крім панка) . Ахх!!

П а н о к (в тім самім моменті хапає зі стола ревізорову течку, з усеї сили штовхає ревізора в груди, а сам кидається в сторону дверей. Ревізор валиться з ніг і падає на Настю, а та знов з розгоном сідає в цебрик. Рівночасно касієр і крамар вискакують з-за стола, лапають кінець панкового пальта і тягнуть до себе) .

К а с і є р (кричить) . Стій, кримінальнику! Віддай гроші!

К р а м а р. А Господи Боже!.. От тобі інспектор!.. Стій, бо ноги поломлю!

С п р а в н и к (за столом вимахує руками) . Тримай, писуню, тримай!

Г р и ц ь (пускає з рук шапку і ліхтарку та безрадно б'ється по полах) .

П а н о к (рветься на двір) . Пусти, один з другим! Пусти, бо стріляю! (Шарпнувся з усеї сили і потягнув за собою касієра та крамаря. За сценою чути стукіт чобіт, крики, погоня) .

Р е в і з о р (стогне, пробує встати) . Ой!.. Ой!.. Де той розбійник? То був напад!.. Чистий напад, пане добродію…

Н а с т я (плачливо) . Прошу пана ішпектора, та най пан ішпектор вже раз стануть, бо бігме, цебрик розлетиться. Новісінький цебрик!..

Р е в і з о р (тримається за груди) . Ой!.. Груди!.. Мої груди, пане добродію… (Встає, справник та Грицько помагають йому піднятися) .

Н а с т я (вилазить з цебрика) . Ой, татуньцю небесний! Ой!.. Але ж пан ішпектор тяжкі, нівроку… як на мене звалилися, то так, перепрошуючи вас, гей корець жита, аж дух мені заперло… Ой, крижі!..

Р е в і з о р (стогне) . Ой, груди!..

С п р а в н и к (подрапався за вухом, до Грицька) . Писуню, ви, як то кажуть, найрозумніша голова в селі. Скажіть, розкажіть, витолкуйте мені на хлопський розум, що тут тепер властиво сталося?

Г р и ц ь. Гм!.. Я знаю, що? Я на тім усім чисто дурний…

Р е в і з о р (сердито) . Як то що, пане добродію? Це ж ясне, як сонце! Злодія, душогуба, розбійника, який щойно тепер вийшов з криміналу… о, прошу! (Піднімає з долівки посвідку) . Маєте чорне на білім, який щойно вийшов з криміналу за звичайну крадіж, ви, пане добродію, уважали інспектором, ревізором, ви його гостили, приймали, ви йому гонори робили! І як би я не з’явився в саму пору, тоді що було би сталося? Він би закрався до крамниці, розбив касу, обголив усе до чиста і моє поважання, пане добродію!..

Н а с т я (ломить руки) . Та! Доленько бідна!.. То то не був правдивий ішпектор?! А за що ж я його так нагодувала?.. (До дверей) . А щоб тобі рухати не дало, а щоб тобі боком вилізло, а щоб тебе розтріскало за мою працю!..

Г р и ц ь (сіпає її за рукав) . Тихо, жінко! Ти сама усьому винна! (До ревізора) . Ну, хто ж то міг знати, пане інспекторе…

Р е в і з о р. Як то, пане добродію? А ви ж не могли від нього зажадати якогось документу, якоїсь леґітимації?.. О, прошу! (Бере зі стола течку, яку панок лишив) . Я вам зараз покажу свою леґітимацію. Побачите чорне на білім, з ким маєте до діла, пане добродію! (Відчиняє течку, з якої паде на долівку великий ніж та револьвер) .

С п р а в н и к. От тобі, писуню, леґітимація!

Н а с т я (сплеснула руками) . Ой, Царице небесна, рятуй мене грішну, а це що?!

Р е в і з о р (хвилину стоїть наче вкопаний, течка паде йому з тремтячих рук) . Розбійник! Розбійник! Вкрав мою течку. Вкрав мої акти! (Кидається до дверей) .

С п р а в н и к (до Гриця) . Писуню, тримаймо його! Не пустім! То спільник тамтого, вони оба в змові! (Обоє з Грицьком лапають кінець ревізорового пальта і тягнуть до себе).

Р е в і з о р (рветься на двір) . Пустіть! Пустіть, ради Бога! Він вкрав мої акти!

С п р а в н и к. Акти? Файні акти! Я тобі дам акти, опришку якийсь! Ти нас хотів помордувати? Стій, не втечеш!

Н а с т я Люди добрі, пустіть його! Та най летить в озеро!

(На сцені метушня, гамір; врешті ревізор вирвався з кімнати, а вслід за ним побігли Гриць, Справник і Настя. За сценою крики — погоня).

(Кілька хвилин на сцені пусто й тихо. Тільки знадвору чути далекий гамір, який поступово стає чимраз голосніший. Нарешті до кімнати входять касієр та крамар, які держать за ковнір панка. Всі три уставляються по лівім боці сцени. За ними — Гриць і справник, які знов тримають ревізора. Всі зразу не балакають нічого, лишень стогнуть, охають та відсапують, бо помучені біганиною. Найбільше стогне ревізор.)

К а с і є р (підіймає руки до стелі) . А Господи Боже! От які сьогодні інспектори! А Бог би вас тяжко скарав на тім і на тамтім світі! Тьфу!..

С п р а в н и к (термосить ревізора) . Ви собі, писуню, гадали, що дурного хлопа ошукаєте? О, не діждете ви цього, лотри печені! Побачите, куди стежка в горох!..