Іван Керницький - Король стрільців

А ґ і т а т о р. Друге: Пейсатий Іцко Мойсейович, секретар райкому партії! (Плеще з усеї сили в долоні, на залі знову гамір). Третє: Свиненко Тарас Ігнатович, начальник рай… рай… рай… (Зацокався) .

С в и н е н к о. Райземвідділу.

А ґ і т а т о р. …Земвідділу (Плеще в долоні) . Відтак — Пиріг Іван Микитович, голова колгоспу ім. Сталіна, то є раз. Цебричок Параска Процевна, заслужена свинарка колгоспу «Даремний труд», то є два. І накінець Байстрюк Семен Павлович, колишній батрак, а тепер комсомолець…

Б а й с т р ю к (проснувся, схопився з лави і кричить на все горло) . Гур-ра!

П е й с а т и й (смикає його за полу) . Ну, што за безобразіє?! Садісь!

Б а й с т р ю к (слухняно сідає) . Пожалуста, пожалуста.

К о л т у н. Ну, то вже всі-сте чули, яка має бути тота президія?.. Чули? Ну, хто за тим, хай підійме руку- (На залі ніхто не підіймає руки) . Одноголосно. Ну, а тепер прошу товаришів на ґрадус, дай ми на то.

Члени президії підводяться і повагом крокують на поміст. Байстрюка, що ледве тиняється і плентає ногами, піддержують Пейсатий і Свиненко.

П е й с а т и й (поштовхує Колтуна). Тепер давай почесну.

К о л т у н. Га?

П е й с а т и й (тицьнув пальцем на стіну). Нада іщо почесну президію, понял?

К о л т у н. Ага! А мені якби заорало. А, певно, що понял. (До людей). Отож, товариші, не сталося на тому, що-смо си вибрали одну пропозицію, але треба ще вибрати другу, гонорову. То я маю таку пропозицію, щоб до тої гонорової пропозиції вибрати таких товаришів (перераховує за чергою на пальцях всі портрети, які висять на стіні). Товариш Ленін… Товариш Молоток… Товариш Хрущик… Товариш… Товариш… (До Пейсатого). Ну, як його звати, того найстаршого від НКВД?

П е й с а т и й. Товариш Берія. Скорей, скорей!..

К о л т у н. Ага, Товариш Берія, скорей, скорей.

С в и н е н к о (дає знаки людям, щоб плескали) . Давайте, давайте, отак, отак.

К о л т у н. Що, не плещуть? Ну, пождіть, ви мені! Всіх повиганяю завтра на шарварок, дай ми на то.

П е й с а т и й. Без разґаворов, Ґригорій Ґаврилович. Коньчай ето дєло.

К о л т у н. Коньчаю, коньчаю, аякже. (Відкашлює). Кхм!.. А за почесну голову наших зборів я маю пропозицію вибрати нашого батька… нашого тата… нашого брата…

П е й с а т и й (штовхає Байстрюка, що хропе, схиливши голову на стіл). Не спи, ти, сукін син.

Б а й с т р ю к (схопився, спросоння). Урра!

К о л т у н. Хай живе наш батько Сталін!

А ґ і т а т о р (бігає поміж людьми) . Оплески! Бійтеся Бога, давайте оплески! Всі встають, всі встають!

Г о л о с и з п р е з и д і ї. Урра!

В залі великий гармидер і метушня, люди поштовхуються і ліниво встають, дехто спереду плеще, позаду чути сміх і хіхикання.

С е л я н и н (що задрімав біля печі) . Що? Вже по всьому?

П а р у б о к. Спіть, спіть, татуню. Тепер щойно був Великий Вхід.

П е й с а т и й (до Колтуна) . Січас я попрошу слово.

К о л т у н. Аво! Або я вам бороню, дай ми на то!..

П е й с а т и й. Ех, ти, дурак, понімаєш!.. Ти пред’яви: слово для доповіді предоставляється товаришу Пейсатому! Вот!

К о л т у н. Ага. Слово для проповіді приставляється товаришу Пейсатому. Вот, дай ми на то.

П е й с а т и й (встає, обтягає гімнастьорку, запихає руки в кишені штанів) . Товарищі! Непереможная красная армія асвабаділа народи Западной Укгаїни і Западной Бєлогусії от панського іґа. Вот. Наш укгаїнський нагод об’єдінілся січас в єдиную сем’ю, он ідьоть плєчо в плєчо з веліким русскім нагодом, со всєма нагодамі велікаво Совєцкаво Союза к вершінам людского щастія, к комунізму. Вот. Но єто іщо не всьо, товарищі. Канєшно. Товаріщ Сталін сказал: «Нам надо догнать і перегнать капіталістічіскіє страни!» Вот. У нас єщо осталісь враґи народа, усякії, понімаєте, буржуазнії націоналісти, петлюровци, бандіти, ґерманскії шпіони. Вот. Ми етіх ґадов сотрйом з ліца землі! Ми їх усєх унічтожім! Ми їх усєх… (Давиться їддю і власними словами).

К о л т у н. До Казахстану.

П е й с а т и й. Вот правильно! Ми не іспуґаємся нікакого враґа. Товариш Ворошилов сказал: «Будем бить любого враґа на його власній теріторії!»

Б а й с т р ю к (раптом прокинувшись) . Урра!

К о л т у н. О, видиш. Тепер ти в сам раз добре трапив.

Б а й с т р ю к (збентежений, сідає) . Пожалуста, пожалуста.

На залі гамір, сміх.

С в и н е н к о. Тепер я заберу слово.

К о л т у н. Слово для проповіді має товариш Свиненко. Прошу, товаришу.

С в и н е н к о (втирає в «традиційний спосіб» ніс рукавом). Товариші! Під мудрим керівництвом радянського, так сказать, уряду, комуністичної партії і товариша Сталіна особисто, да, і товариша Сталіна особисто, щасливий рядянський народ іде до вершин осяйного щастя, до комунізму. Да, до комунізму. Колгоспники Рядянського, та ска-ать, Союзу після сталінських п’ятирічок добиваються рясних сталінських врожаїв. Так, сталінських врожаїв. Колгоспники живуть заможно, багато, культурно і весело. Да, культурно і весело. Колгоспні лани колосяться золотою сталінською пшеницею! Колгоспні, та ска-ать, комори — повні сталінського хліба!