Юлія Мельникова - Львів самотніх сердець

С. 91: Твій амулет [знашов] => знайшов єзуїт Несвіцький!

С. 92: Натяк на це є в книзі Осії: Машіах, щоб спокутувати гріхи єврейської блудниці, повинен [прийди] => прийти на її ложе чистим, таким чином змивши нечистоти не лише з однієї занапащеної жінки, а й з цілого людства.

С. 100: Та й сам священик не згадував про зустрічі з турецьким [кригарем] => книгарем Османом Седе, позаяк його незґрабна місіонерська спроба ганебно провалилася.

С. 104: Про поїздку на велосипедах, бурю та блискавки Мирослав більше не згадує, ці епізоди [цілковити стердись] => цілковито стерлись з його пам’яті.

С. 116: Стіни його [прикрашал] => прикрашали діри, частина муру почала потроху обвалюватись, бо її роздирало чіпке коріння плюща й молоді паростки білого ясеня.

С. 119: — Се було в німецьких краях, — додав другий, — а жінку, що викликала у такий спосіб біль голови і страшні прищі по всьому тілу в своєї сусідки, давно [спалену] => спалено.

С. 122: Завдяки раббі Нехемії [Коена] => Коену сабатіанство в Галичині ставало вельми модною єрессю, ніби й не було ніколи «ночі святого відречення».

С. 124: Рік за роком його вчив батько, що не про пристрасть ця поема, а про союз єврейського народу, зображеного в образі красуні Шуламіт, з Б-жественною мудрістю, [представленої] => представленою найрозумнішим з усіх царів минулого, Шломо.

С. 134: — [Накращою] => Найкращою віддякою буде ваша любов, ясновельможна, — усміхнувся Леві.

С. 150: — Юзю, — сказала негритянка до пана [Ухвятовському] Ухвятовського, — а чого ти не обідаєш?

С. 152: [Зетеленькав] => Зателенькав дзвоник, скрипнули незмащені дверні завіси, і раббі проковзнув у приємні напівсутінки.

С. 153: Ми не завжди знаходили олії, щоб підсмажити на обід шматок риби, зате заправляли найкращою маслиновою свої [ханукальнs] => ханукальні світильники й більші менори в синагогах.

С. 166-167: Тільки для таких злих сердець відчинялися страшні двері в «асиру», і тільки там міг [провидити] => проводити дні в каятті на самоті затятий злочинець.

С. 167: Сидячи в блазнівськім кріслі, [обтягнутого] => обтягнутому гидкою вепрячою шкірою й обвішаному довгими ослячими хвостами, засуджений нудився.

С. 167: Вепр в алегоричній мові тієї епохи [символизував] => символізував хіть та ненажерливість, а осел — тупість і впертість. Крім цього, шкірами цих тварин євреям [забронялось] => заборонялось оббивати меблі.

С. 169: Спочатку подумали, що вона потрапила під коня, або заблукала [лабіриниті] => в лабіринті грецьких крамниць, або навіть утекла від осоружного життя куди-небудь за місто.

С. 170: Зійшлися на думці, що у дівчиська, поки вона йшла за фіґами, хтось відібрав гроші, і воно до ночі не з'явиться, [побоючись] => побоюючись прочуханки.

С. 177: Саме таке крісло, «трон», змайстрували учні для раббі Ізраеля Бешта ([Балл] => Баал-Шем-Това).

С. 179: Після козацьких набігів та воєн з турками на околицях Меджибожа старі єврейські містечка стояли занедбаними, будинки заростали високим бур’яном, дерева дичавіли, [приносячись] => приносячи дрібні плоди, кури й кози самі добували собі їжу.

С. 179: Лише після перемир’я, коли Поділля офіційно потрапило під владу [Осайної] => Осяйної Порти, турецькі чиновники з жахом виявили, що в завойованих землях залишилося мало жителів, а отже, мало податків піде до скарбівні.

С. 183: На [галузях] => галуззях ялівцю висіла сіренька панчішка, точнісінько така ж, як у Злоти.

С. 192: За спогадами сучасників, Елі (Елія) Цві розчарувався в ідеях брата, покаявся й [повернулся] => повернувся в лоно ортодоксального юдаїзму.

С. 193: Дервіші закопали його в місці, куди везуть всіляку злидоту, а так само албанців, що їх [назвивають] => називають недовірками — ні мусульман, ні християн, щоб не ганьбити ними пристойних цвинтарів.

С. 199: Візит дивного чоловіка в лисячій шапці, що розмовляв [польському] => по-польському, відразу нагадав йому «втішанки» для сина.

Тихше, тихше! ( Івр .)

Царство! ( Івр .)

За іншими даними її звали Естер.

Авторська переробка польських та литовських переказів про походження Радзивілів.

В одному із замків, що належав Радзивілам, ще у XVIII столітті, як згадують очевидці, зберігався страшний металевий птах, схожий не то на ворону, не то на чаплю, не то на доісторичного птеродактиля.

Нутрощі оселедця ( польськ .).