Юлія Мельникова - Львів самотніх сердець

ББК 84(4Укр)

М 47

В оформленні книжки використано розписи стелі Ходорівської синагоги, збудованої 1640–1652 pp., яку 1941 р. знищили нацисти. Розпис стелі відновлено за чорно-білими фотографіями 1977 p., експонат зберігається в Музеї єврейської діаспори імені Наума Ґольдмана в Тель-Авіві

Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ

© Юлія Мельникова, 2012

© Галина Пагутяк, переклад 2012

© Василь Ґабор, автор проекту, 2012

© Андрій Кісь, худ. оформл., 2012

© ЛА «Піраміда», 2012

ISBN 978-966-441-155-1

ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ

Серія заснована у 2002 році

Літературно-художнє видання

Юлія МЕЛЬНИКОВА

ЛЬВІВ САМОТНІХ СЕРДЕЦЬ

Роман

З російської переклала Галини Пагутяк

Видавець Василь Гутковський

Художнє оформлення Андрій Кісь

Комп'ютерне верстання Роман Івах

Літературний редактор Наталія Троян

Здано на складання 16.01.2012 р.

Підписано до друку 14.02.2012 р.

Формат 60х90/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 13. Обл.-вид. арк. 13,7. Замовлення № 414.

Літературна агенція «ПІРАМІДА»

Україна, 79006, а/с 10989.

м. Львів, вул. Промислова, 45.

тел./факс: (032) 242-31-31

e-mail: piramidabook@ukr.net

www.piramidabook.com

Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

Мельникова Юлія.

М 47 Львів самотніх сердець : роман / Юлія Мельникова / З російської переклала Галина Пагутяк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2012. — 208 с.

ISBN 978-966-441-155-1

С. 15: Леві Михаель мав нещастя бути кузеном, названим братом знаменитого [авантурник] => авантурника Шабтая Цві, який проголосив себе Машіахом і збаламутив світ екстраваґантними вчинками.

С. 17: Утім, мрія залишилась. Ще перед одруженням він став скуповувати [редкісні] => рідкісні єврейські рукописи, допомагати вбогим, віддаючи перевагу людям вченим, щоб ті могли спокійно розкривати таємниці творіння, не відволікаючись на пошуки хліба насущного.

С. 25: Вечорами, сидячи за візерунчастим вікном турецького кварталу, знудьгований Леві [знечів'я] => знічев'я став записувати на папері думки, котрі не давали йому спокою.

С. 28: Але вранці мені так [і вдалось] => і не вдалось побачити Шабтая.

С. 33: Проминувши єврейські вулиці, де все було для нього знайоме, раббі, пройшовши крізь Татарську браму, завертав на Сарацинську, що її серед [обивателі] => обивателів називали Поганською — або просто Поганкою, в той самий турецький квартал, де замешкав Леві.

С. 34: Кілька років тому, в 1663-му, львівські єзуїти домоглися того, на що так давно чекали, і про що довелось просити їхнього покровителя, графа [Ліпицького] => Липіцького — єврейського погрому.

С. 37: Того ранку вона пекла булочки з січеними горіхами, присипані зверху [цинамоно] => цинамоном, і по всьому будинку Коенів струменіли пахощі гарячого тіста.

С. 42: Осман вклонився старому [Селимові] => Селімові й потяг за собою Фатиха.

С. 44: Прогулюючись та прислухаючись до розповідей Фатиха Кепе, Леві не помітив, що [поз] => повз нього пройшов, заслонений львівською ґотикою, раббі Нехемія Коен.

С. 44: У кожному випадку, перемінив той віру, чи ні, але до Леві [Міхаеля] => Михаеля Цві рабин ставився погано.

С. 51-51: Вихідець з давнього роду Абарванелів, чиї нащадки вмирали на кострищах в роки Реконкісти й засуджували на смерть власних дітей на службі в трибуналі інквізиторів, Хайяті-заде з’являвся там, [те] => де могла знадобитись його єврейська невгамовність.

С. 60: — Не знаємо такого, — [вдповідали] => відповідали їм місцеві мешканці, — вперше чуємо!

С. 65: Не знав Миколай-Кшиштоф, що відтепер до двох проклять [дадасться] => додасться ще й третє, за те, що придбав викрадені з пірамід мумії шляхетних єгиптян та ще й потопив у морській безодні.

С. 67: Стах [виявивсся] => виявився хитруном, і, не довіряючи управителям, сам почав їздити по Речі Посполитій, зустрічатися з кагальними старостами, витрушуючи з них гроші.

С. 69: Пан приходив до [крулої] => круглої вежі лише тоді, коли дівчина вже встигла перекусити, і починав звичайні свої умовляння: ви, дорогенька, у нас не полонянка, а гостя, чи не бажаєте подивитись мій замок?

С. 90: — Чому я весь час думаю про нього? Що є в цьому Османі такого, що змушує мене пам'ятати про нього, шукати його, чекати?! — запитувала пані Сабіна, [вдивляючий] => вдивляючись у погнутий дах Латинського собору.